Як зберегти природні ресурси.

          Майже мільярд сімей у всьому світі, особливо сільські громади, безпосередньо залежать від природних ресурсів для забезпечення своєї життєдіяльності. Але глобальні екологічні загрози (зміна клімату, опустелювання, втрата біорізноманіття) підривають цю ресурсну базу.

В Україні ці загрози є не менш важливими. Проблема деградації ґрунтів – національного багатства і основи нашої економіки – є надзвичайно актуальною для України і впливає не лише на урожайність та якість сільськогосподарської продукції, але й завдає значних економічних збитків.

Наслідки зміни клімату в Україні вже відчули на собі тисячі українців під час повеней 1998 і 2008 років, надзвичайно спекотних літ 2009 і 2010 років тощо. Прогнозовані зміни клімату у майбутньому призведуть не лише до економічних втрат, але й до неконтрольованої міграції людей, нових захворювань та інших соціальних негараздів.

Три Конвенції Ріо (Конвенція ООН про охорону біорізноманіття, Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням, Рамкова конвенція ООН про зміну клімату), прийняті на «Саміті Землі» у Ріо-де-Жанейро у 1992 році, є відповіддю на ці загрози і шляхом до сталого розвитку у всьому світі. Україна приєдналась до всіх трьох конвенцій.

502/504

Р83  

Руденко, Леонід Григорович. SWOT-аналіз і аналіз прогалин (GAP-аналіз) політик, програм, планів і законодавчих актів у галузі екології та природних ресурсів і підготовка рекомендацій щодо їх удосконалення відповідно до положень конвенцій Ріо. / Л. Г. Руденко ; Проект ПРООН/ГЕФ «Інтеграція положень Конвенцій Ріо у нац. політику України». — Київ ; Херсон : Грінь Д. С., 2016. — 124 с.

Це видання підготовлено в рамках реалізації проекту «Інтеграція положень Конвенцій Ріо у національну політику України», який випроваджує Програма розвитку ООН в Україні ( ПРООН) за підтримки Глобального екологічного фонду (ГЕФ).

З метою сприяння досягненню глобальних екологічних цілей і через них реалізації соціально-економічного розвитку України, Програма розвитку ООН та Глобальний екологічний фонд у 2014-2016 роках впроваджують в Україні проект « Інтеграція положень Конвенцій Ріо у національну політику України».  Цей проект допоможе Україні краще здійснювати дії на місцевому, регіональному та національному рівні для виконання зобов'язань в рамках Конвенцій Ріо. У рамках проекту здійснено аналіз нормативної бази у восьми галузях – енергетика, транспорт та інфраструктура, міський розвиток, економічний розвиток, управління природними ресурсами, соціальна політика, освіта та наука, аграрна політика - для оцінки стану виконання цілей Конвенцій Ріо. У кожному звіті наведено конкретні рекомендації щодо внесення змін у законодавчі акти. За результатами аналізу підготовлено звіти, окремо по кожній галузі. У цьому виданні Вашій увазі пропонується один зі звітів серії.

502/504

К64 

Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер / редкол.: Т. В. Тимочко [та ін.] ; Всеукраїнська екологічна ліга. — Київ : СТ-Друк, 2019. — 35 с. — (Європейська інтеграція ; верес., 2019, № 9).

«Транскордонні води» - будь-які поверхневі або підземні води, які позначають, перетинають кордони між двома і більше державами або розташовані на таких кордонах; в тих випадках, коли транскордонні води впадають безпосередньо в море, межі таких транскордонних вод обмежуються прямою лінією, яка перетинає гирло між двома точками, що розташовані на лінії малої води та їхніх берегах. «Транскордонний вплив» означає будь-які значні шкідливі наслідки, що виникають в результаті зміни стану транскордонних вод, які спричиняються діяльністю людини.

349

К64 

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин / редкол.: Т. В. Тимочко [та ін.] ; Всеукраїнська екологічна ліга. — Київ : СТ-Друк, 2019. — 27 с. — (Європейська інтеграція ; листоп. 2019 р., №11(191)).

Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин (англ. Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals, CMS) або Боннська конвенція — міжнародна угода, підписана в 1979 році в Бонні, яка ставить своєю метою збереження наземних і морських мігруючих видів тварин, також птахів повсюди на шляху їх міграції. Договір був складений під егідою Програми ООН з охорони навколишнього середовища (UNEP) та стосується збереження живої природи та місць існування тварин у світовому масштабі.

502/504

К64 

Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер / редкол.: Т. В. Тимочко [та ін.] ; Всеукраїнська екологічна ліга. — Київ : СТ - Друк, 2019. — 35 с. — (Європейська інтеграція ; верес., 2019, № 9).

Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (англ. The Convention on Wetlands of International Importance, especially as Waterfowl Habitat) — міжнародна конвенція, що була підписана 1971 року в місті Рамсар, Іран. У подальшому були внесені правки 1987 року в місті Реджайна, провінція Саскачеван, Канада.

Нині Україна є стороною Рамсарської конвенції та згідно з її положеннями сама визначає (на основі критеріїв, визначених Конвенцією) на своїй території водно-болотні угіддя, придатні для внесення до «Списку водно-болотних угідь міжнародного значення» (Рамсарський список), готує їх описи і надсилає для розгляду і затвердження до Секретаріату Рамсарської конвенції.

Сьогодні Конвенція охоплює всі аспекти збереження і збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

327

С28 

Секторальна інтеграція України до ЄС: передумови, перспективи, виклики. — Київ : Заповіт, 2020. — 100 с. — (Бібліотека Центру Разумкова).

Секторальна інтеграція – масштабний, багатовекторний і різношвидкісний процес, мета якого, образно кажучи, поступове будування в Україні сучасної Європи – “цифрової”, “енергетичної”, “інфраструктурної”, “промислової”, “екологічної”.

Індикатором ефективності євроінтеграційних дій влади є рівень виконання Угоди про асоціацію (в цілому і на секторальних напрямах), який, на жаль, через суб’єктивні та об’єктивні обставини нині не є задовільним.

Аналітична доповідь складається з чотирьох розділів:

-     оцінюються характер і особливості євроінтеграційної політики влади, здобутки і проблеми на шляху до ЄС, відзначаються внутрішні обставини і зовнішні умови просування України до євроспільноти.

-     розглядаються деякі нові пріоритети взаємодії Києва і Брюсселя, аналізуються передумови активізації секторальної інтеграції у сфері економіки, окреслюються шляхи просування України до ринків ЄС, відзначається ефективність інструментів сприяння секторальній інтеграції.

-     досліджується стан, тенденції і перспективи інтеграції Україна-ЄС в деяких секторах. Зокрема у сферах енергетики, цифровізації, транспорту, банківському секторі, а також у сфері екології.

-     надаються узагальнені висновки і комплекс пропозицій щодо активізації і поглиблення секторальної інтеграції Україна-ЄС.