Київський щоденник.

          Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека стала першою в Тернопільській області бібліотекою, яка отримала в подарунок книжку Вікторії Колосової «Київський щоденник».

Книжку Тернопільській обласній науковій бібліотеці передав Олександр Степаненко, керівник Кіноклубу на вулиці Зеленій під час заходу «Божественна солодкість медової землі».

«Київський щоденник» це нове видання Харківської правозахисної групи та Європейського університету Віадріна (Франкфурт-на-Одері) - «Київський щоденник». Авторка щоденника - Вікторія Колосова (ур. Водолажська, 1923–2010) — відома дослідниця давньої й ранньомодерної української поезії, багаторічна співробітниця Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. У березні 1940 року, 16-річною школяркою, вона почала вести щоденник. Це раніше не публіковане приватне джерело містить записи про Другу світову війну, окупацію Києва та повсякденне життя цього міста, повернення радянської влади і відновлення Київського університету.

Також до цього видання включене листування Вікторії Колосової із родичами і майбутнім чоловіком 1944-1945 років, добірка фотокарток із приватного архіву авторки та начерк інтелектуальної біографії авторки.

Щоденник Колосової можна назвати антивоєнним текстом. Сформульованим у позірно позаідеологічних категоріях. У записі 22 червня 1942 року проблема війни висвітлена так: «Почалася війна. У ній все. Гіршого слова годі знайти на землі. Страшнішого й звірячішого. Й ось уже рік вона триває. Уже рік, як щоденно знищуються мої брати за нацією, та й до чого тут брати за нацією! — знищуються люди. Німці, росіяни, італійці, угорці, українці — сотні тисяч, тисячі тисяч.

Я не можу писати про це, я можу тільки кричати. Але кричати не можна. Я мовчу. Нащо писати, якщо всі це знають, якщо я — лише одна з небагатьох, хто тільки чув про жахіття, але бачити їх — не бачив. Я уявляю тільки їх собі — й волосся стає дибки»

Інший запис, датований цим же роком, також перегукується з тим, про що сьогодні мріє кожен українець: «Я відмовляюся від усіх своїх бажань заради одного: скоріше мир, геть війну!»
 

Форпости незламного духу. Волноваха.

 

Волноваха, (раніше – Вовноваха)— місто-герой в Україні, адміністративний центр Волноваської міської громади і Волноваського району Донецької області.

Волноваха розташована на півдні Донецької області, місто є залізничним вузлом на лінії Маріуполь — Донецьк та Маріуполь — Запоріжжя. Через місто проходить автошлях Н20 (Слов'янськ — Маріуполь). Відстань до обласного центру залізницею — 58 км, асфальтованою дорогою — 54 км.

Статус міста Волноваха отримала в 1938 р. Населення її в 1939 р. склало 15,3 тис. чол. Тут працювали дві середні і семирічна школи, дві лікарні, поліклініка, дитячий сад, стадіон, фабрика-кухня, палац культури, три бібліотеки, близько 20 магазинів. У структуру міста входили два колгоспи і радгосп. Протягом Другої світової війни радянські війська відступили з міста 11 жовтня 1941 року. Волноваха опинилося під німецькою окупацією.

У повоєнні роки місто стало значним центром харчової промисловості і будівельної індустрії. 1949 року повністю було завершено відновлення міського комунального господарства. Протяжність водопроводу збільшилася вдвічі порівняно з довоєнним періодом. У Волновасі з'явився новий Будинок культури.

У 1950-ті роки прискореними темпами розвивалися харчова промисловість та будівельна індустрія. Докорінно було реконструйовано молочний завод, він почав переробляти молока втричі більше. Значно розширилися потужності та харчосмакової фабрики: були побудовані нові цехи газованих та фруктових вод, консервування, кондитерський та інші. В результаті річний обсяг продукції, що випускається, збільшився вдвічі.

З початком антитерористичної операції на Сході України, вночі з 21 на 22 травня 2014 року поблизу міста Волноваха стались бойові зіткнення бойовиків так званої днр з українськими військовими 51-ї механізованої бригади.

Під час ворожого обстрілу один із зарядів влучив у бойову машину, яка перебувала на блокпосту сил АТО, що спричинило вибух боєкомплекту. Внаслідок бою 16 військових загинуло, 18 поранено.

Цей напад проросійських бойовиків став найкривавішим за кількістю жертв від початку антитерористичної операції на сході України, кількість загиблих була більшою, аніж у боях 13 травня на околицях села Маячка Слов'янського району.

7 липня 2014 року, після двомісячної відсутності, над міською адміністрацією знову замайорів український прапор.

Під час святкування 135-річчя міста у 2016 році майже 4 тисячі мешканців з понад 2-х тисяч українських рушників створили ланцюг єднання — Донбас — це Україна довжиною 4507 метрів. Рушники для цього етнопатріотичного рекорду України привезли з різних районів країни. Більшість учасників живого ланцюга одягнули вишиванки.

Під час російського вторгнення 2022 року місто було майже повністю знищене, а місцеві жителі — евакуйовані. З 11 березня 2022 року місто окуповано російськими ворожими військами.

21 травня цього ж року у Кам'янці-Подільському на Хмельниччині відкрили стелу Міста-герої України. Список з десяти міст очолює саме Волноваха.

Кожен тимчасово окупований населений пункт обов'язково буде звільнений. Незламний дух української нації завжди руйнуватиме агресивні наміри загарбників. А український прапор майорітиме над кожним куточком нашої держави.

#МістоГероїв

День пам'яті жертв Голокосту. Забуттю не підлягає!

         Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. В Україні вперше відзначили день пам’яті жертв Голокосту на державному рівні 27 січня 2012 року.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття цього документа.

Голокост – це переслідування та масове знищення євреїв та інших соціальних груп, які здійснювали німецькі нацисти та їхні союзники під час Другої світової війни. Під час Голокосту було вбито близько 6 млн євреїв, що становить приблизно третину всього єврейського населення світу.

Крім євреїв, нацисти також вбили близько чверті всіх циган світу, приблизно 10% поляків, приблизно 3 мільйони радянських (включаючи українських) військовополонених, тисячі душевнохворих і непрацездатних.

Більше дізнатися про ці трагічні сторінки ви можете з цих книжок:

94(4)

Г61

Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі : наук. часопис. № 1 (17) / редкол.: М. Гон [та ін.] ; Український центр вивчення історії Голокосту. — Київ : Укр. центр вивчення Голокосту, 2019. — 192 с.

Часопис «Голокост і сучасність» має на меті вивчення та поширення інформації про Голокост як одну з найбільших трагедій людства.

 

 

 

94(100)

Б48

Берген, Доріс Л. Війна та геноцид. Коротка історія Голокосту / Д. Л. Берген ; пер. з англ. К. Диси ; Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія", Центр дослідж. історії та культури східноєвроп. єврейства. — Київ : Дух і Літера, 2021. — 408 с. : іл.

Досліджуючи одну з визначальних подій ХХ століття, Доріс Л. Берґен розглядає Голокост у його історичному, політичному, соціальному, культурному та військовому контекстах. На відміну від багатьох інших підходів до вивчення Голокосту, в цьому виданні розглядаються переслідування не лише євреїв, але й інших груп, що постраждали від нацистів: роми, гомосексуали, поляки, радянські військовополонені, люди з інвалідністю та інші групи, визнані небажаними. Доріс Л. Берґен аналізує дві взаємопов’язані цілі, які рухали нацистську програму завоювання та геноциду — очищення так званої арійської раси та розширення її життєвого простору — та обговорює, як ці цілі вплинули на перебіг Другої світової війни. Авторка залучає численні свідчення злочинців, жертв та свідків.

 

94(4)

К88

Кувалек, Роберт. Табір смерті у Белжеці / Р. Кувалек ; пер. з пол. О. Колесник. — Київ : Укр. центр вивч. історії Голокосту, 2018. — 304 с. : іл.

У книзі представлено історію одного з нацистських таборів смерті, в яких у 1942 р. було проведено операцію «Райнхард» – убивство євреїв у Генерал-губернаторстві (до складу якого входили і сучасні західноукраїнські терени), та у повоєнні десятиліття забутого. Досліджено роботу табору, описано рішення, що призвели до створення цього та інших подібних осередків знищення. Р. Кувалек описав становище єврейської громади перед початком її знищення та дослідив, як нацисти доставляли жертв до центру вбивства. Вивчено післявоєнну історію місця табору, питання невдалих спроб його меморіалізації та розкопування поховань місцевим населенням. Окрему увагу присвячено тому, що знали поляки, міжнародна спільнота, а також німецьке суспільство про табір під час його діяльності, з березня до грудня 1942 р. Автор показав спроби різних людей поширити відомості про злочини та реакцію (або, скоріше, її відсутність) на це союзників. Дослідження ґрунтується на показаннях свідків – жителів Белжеця і навколишніх місцин, на поодиноких спогадах тих, хто вижив, та на документальних джерелах з архівів Польщі, Німеччини та США.

Футбол-король спорту.

 

        Футбол називають королем спорту завдяки мільярдам пристрасних вболівальників та цінителів у всьому світі. У порівнянні з іншими видами спорту, чисельність любителів футболу набагато більша. Це спорт з численними інвестиціями та найзначнішим капіталом. Грою в футбол можна захоплюватися з дитинства до найповажнішого віку. Дякуючи рішенню ООН, щорічно 10 грудня професійні спортсмени, любителі та вболівальники святкують Всесвітній день футболу. Ця подія покликана вшанувати вид спорту, що зміг стати майже способом життя та особливою філософією для величезної кількості людей.

Цього року саме в цей день відбулися матчі ¼ фіналу Чемпіонату світу з футболу 2022. У вболівальників усього світу перехоплювало подих, коли вони очікували, чи заб´є Кріштіану Роналду свій вирішальний гол. Щоб ви могли більше дізнатися про своїх кумирів, цей вид спорту і підготовку нових перспективних спортсменів бібліотекарі читального залу підготували добірку «Футбол – король спорту».

796

Б20  

Балаге, Гільєм. Роналду : [біографія] / Г. Балаге ; пер. з англ. Х. Деминюк. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 431 с.

Король футболу, кумир дітлахів і дорослих, нападник італійського «Ювентуса» та капітан збірної Португалії. Кріштіану Роналду є одним із найвидатніших футболістів світу. Немов на американських гірках, він то здіймався на вершини, то зазнавав поразок. Феєричні матчі та неймовірні рекорди, гучні титули та приголомшлива слава, а поруч із тим — конфлікти з менеджерами, товаришами по команді і фанатами, запекле суперництво, сльози розчарування, неконтрольовані емоції.

Як Роналду вдалося здійснити мрію мільйонів? Як він розвивав свій талант і став тим, ким є сьогодні? Зірковий шлях гравця й особистості описує спортивний журналіст та футбольний експерт Ґільєм Балаґе.

796

Б20  

Балаге, Гільєм. Мессі : [біографія] / Г. Балаге ; пер. з англ. Ю. Скавінський. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 725 с.

Сьогодні Мессі — володар «Золотого м’яча» і «Золотої бутси», «новий» Марадона, один із найрезультативніших гравців ФК «Барселона» та найкращий гравець сучасності... А починав він як сором’язливий, проте амбіційний хлопець з дефіцитом гормона росту та слабкими фізичними даними. Вже у юному віці він творив щось неймовірне на футбольному полі та обходив гравців, старших за нього. А ще «Блоха», як прозвали Мессі, понад усе мріяв грати у професійний футбол. Заради своєї мети йому довелося емігрувати, розлучитися з сім’єю, пройти дорогий курс лікування, пережити чимало травм та цькування преси, щоб стати тим, ким він є — найкращим футболістом світу.

Ґільєм Балаґе, зібравши коментарі впливових людей зі світу футболу, привідкриває завісу, яким насправді був у житті та футболі Ліонель Мессі, вихідець із бідних кварталів аргентинського містечка Роcаріо, якого охрестили генієм футболу.

796

Б23  

Баняс, Володимир. Забуті турніри клубного футболу України (1920-ті - 2000-ні) / В. Баняс. — Київ : [б. в.], 2020. — 72 с. : фот.

Термін «Забуті турніри» придумав київський футбольний історик О.О.Кабанець: навесні 2010 р. він запропонував разом видати брошуру з такою назвою. Ідея з книжкою не реалізувалась, однак термін залишився… Інформація в довіднику базується на даних періодичних видань, книг і архівів України. У довіднику розміщені фотографії з періодичних видань і книг України й колишнього СРСР, а також світлини з архівів родин Бабешків, Балакіних, Сасів, Шегоцьких та національного Музею спортивної слави.

75

Б23  

Баняс, В. В. Лопта : футбольні історії, життєписи, статистика / В. В. Баняс. — Київ : Гранмна, 2017. — 160 с.

Книга складається з нарисів про людей, тісно пов’язаних з найпопулярнішою спортивною грою  – футболом.   

 

 

796

Т33  

Теорія і методика викладання футболу : навч.-метод. посібник / В. М. Костюкевич, С. А. Гудима, О. А. Перепелиця, В. М. Поліщук. — 2-ге вид. перероб. і допов. — Київ : КНТ, 2018. — 310 с. : іл.

 У навчальному посібнику розглянуті основні теоретико-методичні аспекти викладання футболу в інститутах (факультетах) фізичного виховання і спорту педагогічних університетів. Посібник призначений для викладачів, студентів, магістрантів, тренерів, учителів фізичної культури.