12 січня – День українського політв’язня. Цей день відзначають із 1975 року за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Саме у неволі він закликав відзначати День українського політв’язня – голодуваннями і протестами. Саме В’ячеслав Максимович наполіг на цій окремій даті (на відміну від російських дисидентів, які відзначали 30 жовтня), щоб у хроніці терору і репресій щодо інакодумців саме 12 січня визначити Днем українського політв’язня.
Дата була обрана невипадково, адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972 року, відбулася друга за своїми масштабами, після 1965 року, зачистка патріотично налаштованих представників суспільства. Сьогодні ці події називають «арештована коляда» або «генеральний погром» українського шістдесятництва. Тоді за дві доби було затримано та заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху України, які боролися за незалежність України, – правозахисників, дисидентів.
Представниками цього руху були відомі учасники національно-демократичного антитоталітарного опору: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк. Це далеко не вичерпний перелік тих, хто зазнав переслідувань.
Майже всі заарештовані були засуджені за одіозною статтею карного кодексу СРСР «антирадянська агітація та пропаганда» і відправлені відбувати свої терміни у табори до Мордовії, Пермської області та Сибіру в росії, Казахстану, закриті в психлікарнях, позбавлені роботи чи звільнені з навчання.
Із 2014 року День українського політв’язня є по-новому актуальним. Адже російський режим продовжує незаконно утримувати і катувати у своїх тюрмах українських політичних в’язнів. путінська влада продовжує ув’язнювати громадян України, усіх національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії кремля. Утримувалися в російських в’язницях за політичні погляди Олег Сенцов, Роман Сущенко, Асан Чапух та інші.
Із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України жертвами російського терору стають усі, хто підтримує українську незалежність ті суверенітет. Серед вбитих, закатованих, полонених російською владою - науковці, письменники, громадські діячі, представники органів місцевого самоврядування, мешканці міст та селищ, які виступили проти путінської агресії.
Важливо зазначити, що Росія вийшла з Європейської конвенції з прав людини, заявивши, що її дії більше не підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини. Відтак, РФ систематично ігнорує заклики міжнародних органів, не реагуючи на подання та звернення, що стосуються порушення прав людини. Боротися із такою "неконтрольованою системою", яка не звертає увагу на всі норми міжнародного права дуже складно, однак світ все ще має можливість застосовувати політичний та інформаційний тиск на російський уряд, аби змусити його звільнити політв'язнів і виконувати свої міжнародні зобов'язання.
