Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

четвер, 17 жовтня 2019 р.

Нові книжки у відділі читального залу


           Пропонуємо увазі користувачів найцікавіші книжки, що надійшли на полиці відділу у жовтні 2019 року. В нас можна знайти літературу на любий, самий вибагливий смак.
929
С42
Скицька, Уляна. #Наші на карті світу : історії про людей, якими захоплюється світ / У. Скицька. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 320 с.
«#НАШІ на карті світу» — це 80 історій про непересічних людей: українців за походженням чи місцем народження. Книжка журналістки Уляни Скицької — про #НАШИХ, людей, яких визнав увесь світ, які змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають.
Серед героїв книжки є добре знані Іван Пулюй, Соломія Крушельницька, Енді Воргол, Софія Яблонська, Казимир Малевич, Ігор Сікорський, Марія Примаченко. А є й ті, хто стане для читачів справжнім відкриттям: оскароносний мультиплікатор студії «Дісней» Володимир Титла; талановитий генетик, який розвинув теорію Дарвіна, Теодозій Добжанський; вчений-математик, чиї розробки лягли в основу першого у світі комп’ютера, Михайло Кравчук; донька львівського банкіра, яка винайшла принцип роботи Wi-Fi, Геді Ламар; легендарний воротар NHL Террі Савчук; харків’янин, який розшифрував писемність майя, Юрій Кнорозов. Ці люди надихають, і часом їхні біографії настільки дивовижні, що виникає думка: «Так буває лише в кіно».

33
В18
Варуфакіс, Яніс. Розмови з донькою про економіку : коротка історія капіталізму / Я. Варуфакіс ; пер. з англ. Ю. Скавінського. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 168 с.
Як пояснити нерівність народів та держав і чим може зарадити демократія? Світом керують гроші чи їх відсутність? Як працює економіка в ринковому суспільстві? Куди веде людство розвиток технологій і чи є в людини шанс залишитися людиною і вберегти планету від самої себе? На ці та інші теми зі своєю 13-річною донькою Ксенею розмовляє відомий грецький економіст Яніс Варуфакіс. Пояснити просто й цікаво складні, але дуже важливі речі йому допомагають: цар Едіп та Ікар, Архімед, австралійсь­кі аборигени, доктор Франкенштейн, Фауст і навіть агент Сміт з культової «Матриці».

929
П88
Пуї, Жан-Бернар. Енциклопедія неуків, бунтівників та інших геніїв / Ж. Пуї, С. Блох ; задум і керівництво А. Бланшар ; пер. з фр. П. Мигаля. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 144 с.
Хто б подумав, що з них виростуть великі люди, коли вони були малими дітьми?
Перед нами галерея портретів видатних особистостей, які залишили помітний слід в історії, літературі, мистецтві та науці, дарма що все починалося безладно. Згодом історія увінчала їх славою й охрестила геніями.
Ці величні постаті фігурують у шкільній програмі як монументальні персонажі. У словниках і музеях бачимо суворочолих класиків із повними кишенями чеснот. Однак кишені бувають дірявими.
Спробуй відкрити для себе ці гучні імена по-новому і дізнатися більше про їхні зухвалі юні роки…

159.9
Д69
Дорофєєв, Максим. Джедайські техніки / М. Дорофєєв ; пер. з рос. В. Верховеня. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. — 240 с.
Щоб усе встигнути — розставляй пріоритети. Знайома істина? Ще б пак! Та коли папка «Вхідні» от-от вибухне непрочитаними листам, невиконані справи буквально засипають з головою, а запас мислепалива падає до нульової позначки, здається, що час кликати на допомогу джедаїв. Однак не такий страшний дедлайн, як його малюють. І від прокрастинації втекти легше, аніж від Дарта Вейдера. Головне — навчитися максимально ефективно користуватися ресурсами, «мозковими» та часовими. І тут вже не обійтися без Майстра Йоди у сфері продуктивності.
Він мудро пояснить, як концентруватися на найважливішому, виокремлюючи його серед другорядних завдань. Продемонструє фокус «я зроблю це сьогодні, а не завтра», розкаже про «закон хом’ячка» і підхід Toyota. Порадить, як вберегти мозок від перенавантаження, а пам’ять — від засмічення. Більше жодних «завалів», авралів, графіків, що горять, і залипань у Facebook. Найкрутіші джедайські техніки, опанувавши які, ви розквитаєтеся з усіма ворогами продуктивного робочого процесу. Тож хапаймо осяйного джедайського меча — і вперед.


159.9
М69
Міхалко, Майкл. 21 спосіб мислити креативно / М. Міхалко ; пер. з англ. Т. Бойко. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. — 400 с.
Усі знають Сальвадора Далі та його карколомні полотна. А звідки він черпав ідеї для своїх картин? Далі сідав у крісло, під підлокітник якого ставив залізну тарілку. Потім художник клав на той підлокітник руку, у якій затискав залізну ложку. Коли Далі майже засинав, долоня розслаблялась і ложка падала, голосно дзенькаючи. Далі прокидався, і тієї миті, коли мозок митця перебував на межі між сновидіннями та реальністю, йому являлися знамениті образи. Та не кваптеся бігти на кухню за посудом. Ваша доза креативу та ідей — у цій книжці. Це портативний тренажер із вигадок, нестандартних підходів і нетипових вирішень типових питань. Сотні трюків, підказок, історій геніїв, головоломок, вправ та мозкових штурмів — креативу бути!

796
Б20
Балаге, Гільєм. Мессі : [біографія] / Г. Балаге ; пер. з англ. Ю. Скавінський. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 725 с.
Сьогодні Мессі — володар «Золотого м’яча» і «Золотого бутса», «новий» Марадона, один із найрезультативніших гравців ФК «Барселона» та найкращий гравець сучасності… А починав він як сором’язливий, проте амбіційний хлопець з дефіцитом гормона росту та слабкими фізичними даними. Вже у юному віці він творив щось неймовірне на футбольному полі та обходив гравців, старших за нього. А ще «Блоха», як прозвали Мессі, понад усе мріяв грати у професійний футбол. Заради своєї мети йому довелося емігрувати, розлучитися з сім’єю, пройти дорогий курс лікування, пережити чимало травм та цькування преси, щоб стати тим, ким він є — найкращим футболістом світу.
Ґільєм Балаґе, зібравши коментарі впливових людей зі світу футболу, привідкриває завісу, яким насправді був у житті та футболі Ліонель Мессі, вихідець з бідних кварталів аргентинського містечка Розаріо, якого охрестили генієм футболу.


796
Б20
Балаге, Гільєм. Роналду : [біографія] / Г. Балаге ; пер. з англ. Х. Деминюк. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 431 с.
Король футболу, кумир дітлахів і дорослих, нападник італійського «Ювентуса»та капітан збірної Португалії. Кріштіану Роналду є одним із найвидатніших футболістів світу. Немов на американських гірках, він то здіймався на вершини, то зазнавав поразок. Феєричні матчі та неймовірні рекорди, гучні титули та приголомшлива слава, а поруч із тим — конфлікти з менеджерами, товаришами по команді і фанатами, запекле суперництво, сльози розчарування, неконтрольовані емоції.
Як Роналду вдалося здійснити мрію мільйонів? Як він розвивав свій талант і став тим, ким є сьогодні? Зірковий шлях гравця й особистості описує спортивний журналіст та футбольний експерт Ґільєм Балаґе.

неділя, 4 серпня 2019 р.



«Амазонки Тернопілля» - це клуб реабілітації та психологічної підтримки жінок, які побороли онкозахворювання або лікуються. Запрошуємо всіх, кому потрібна підтримка і тих, хто сам хоче допомогти іншим, і всіх, хто просто хоче провести час у дружній компанії сильних жінок, зарядитись їхнім позитивом…

Від бога трудівниця (до 170-річчя від дня народження Олени Пчілки)


Олена Пчілка (Косач Ольга Петрівна) народилася 29 липня (17 по старому стилю) 1849 року на околиці міста Гадяча над річкою Пслом на Полтавщині. Шанувальникам українського письменства ця жінка відома як мати Лесі Українки і українська письменниця. З’явившись в українській літературі наприкінці 70-х років XIX сторіччя, вона виступала як прозаїк, поет, драматург, літературний критик.
Батько - Петро Драгоманов – колишній петербурзький чиновник, аристократ і багатообіцяючий літератор раптом кидає свою службу в «північній столиці». Одружується з донькою колишнього колезького асесора Єлизаветою Цяцькою й живе в Гадячі. Про їхню родину сусіди пліткують, що там не розбереш, де кріпак, а де господар, усі вкупі живуть. До служби місцеві дворяни Петра Драгоманова не допускають – аби чого не накоїв.
Діти – а серед них Михайло і Ольга – ростуть в атмосфері свободи й любові до всього українського. З їхнього обійстя постійно чути народних пісень, вечорами дітям розповідають казки, а на свята пускають подивитися на весілля, хрестини чи навіть похорон.
Батько не дуже довіряв тодішнім учителям (і це передасться доньці), а тому навчав дітей сам.
1866 року Ольга закінчує пансіон Нельговської – школу дворянських панянок. Уже там молода жінка вперто гне українську лінію. Нареченого собі знаходить, звісно ж, в українському товаристві: Петро Антонович Косач – український юрист і громадський діяч. У їхній родині також панують міцні українські настрої.
Що поробиш, тодішнє дворянське життя було доволі глухим до всього українського. Село, за часів Гетьманщини чи не всуціль козацьке, поважне, письменне, під натиском Російської імперії отупіло, здичавіло, погасло. Української мови згідно з Валуєвським указом не існує. Дворянство вперто асоціює з російською мовою все високе, витончене й прекрасне, а з українською – все холопське, буденне, принизливо жалюгідне. Але Олену Пчілку (цей псевдонім Ольга Косач прибрала собі, щойно одружившись) не можуть, звісно ж, зупинити такі дрібниці. Її діти жодного дня не сиділи за казенною шкільною партою, натомість отримуючи освіту від батьків – Першу українську освіту, паростки якої не забарилися прорости й в інших передових родинах.
У липні 1868 року, ставши дружиною Петра Антоновича Косача, Ольга Петрівна виїхала на Волинь до міста Звегеля (Новограда-Волинського). На Волині вона знайшла добру поживу для своїх етнографічно-літературних захоплень: вивчала народний побут, збирала зразки народного орнаменту, візерунки-вишивки. До дивної пані, котра не лише розмовляє «мужицькою» мовою, а й вчить її своїх дітей, приходили лірники, жінки-селянки, від яких вона записувала пісні, обряди, перекази, дотепи. Пісенний матеріал Ольга Петрівна передала Миколі Лисенкові та Михайлу Драгоманову, а деякі фольклорні мотиви згодом використала у своїй поетичній творчості. Тоді ж вона працювала над розвідкою «Українські колядки».
1876 року в Києві вийшла друком дослідницька робота «Український народний орнамент», опрацьована за настановами Михайла Драгоманова та Володимира Антоновича, за підписом О. Косачевої. Через два десятиріччя ця книжка дала підставу Івану Франкові просити Олену Пчілку, щоб вона написала статтю про українські народні вишивки.
Після переїзду в 1879 році до Луцька Ольга Петрівна пропагує серед офіцерства луцьких полків українську літературу, організує українські аматорські спектаклі та бібліотечки з українських книжок. Тут за матеріальною допомогою Петра Косача Олена Пчілка влаштувала видавництво НГВ (Невеличкий гурток Волинський). А 1880 року підготувала рукописи Степана Руданського до друку і видала «Співомовки», врятувавши покійного поета від забуття. У цьому ж році Косачі переїхали в село Колодяжне Ковельського повіту. У Колодяжному пожвавилася літературна діяльність Олени Пчілки. 1881 року вона друкує свої переклади з Гоголя: «Записки причинного», «Весняної ночі» та оригінальну п’єсу «Сужена — не огужена». У передмові до перекладів з Миколи Гоголя, Олена Пчілка заклопотана розвитком української літературної мови.
Чимале суспільно-культурне значення мала діяльність Олени Пчілки як драматурга. Під гнітом урядових заборон у царській Росії німувала українська преса і тільки театр до певної міри був трибуною, з якої можна було звертатися до народних мас.
Першою спробою письменниці в драматургічному жанрі став водевіль «Сужена — не огужена» (1881). Комедія «Світова річ» написана на прохання Михайла Старицького. Пристосована ним до сцени, ця п’єса багато років ставилася трупами корифеїв українського театру за участю Марка Кропивницького. Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької. Сюжетну схему комедії письменниця запозичила з п’єси Олександра Островського «Бесприданница», але в процесі написання далеко відійшла від першотвору.
Дбаючи про дитяче читання, Олена Пчілка 1882 року видала в Києві книжечку своїх перекладів «Українським дітям». Наступного року вона почала друкувати свої вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря».
Олена Пчілка, мати немалої сім’ї, виявила гідну подиву енергійність та працьовитість на літературній ниві. 1886 року вона видала збірку своїх поезій «Думки-мережанки». А наступного року у Львові виходить коштом Олени Пчілки та Наталії Кобринської жіночий літературно-публіцистичний альманах «Перший вінок».
У творчому доробку Олени Пчілки важливе місце займала проза. Улюбленою формою письменниці було оповідання, в основу якого бралася якась почута чи побачена нею подія, а персонажі — переважно з добре знайомого їй дрібно- маєткового українського панства або ж із селянства. Діяльність Олени Пчілки є прикладом вірності національній ідеї, патріотичного усвідомлення приналежності до рідного народу, який має свою історію, культуру, мову. Промовистий факт: у роки гоніння всього українського в культурі, письменстві, на сцені, саме Ольга Петрівна запропонувала своїй доньці Ларисі, яка дебютувала як письменниця, взяти псевдонім Леся Українка.
Крута на вдачу й гаряча, не раз деспотично самовладна у сімейних справах, мати була на диво тактовна там, де йшлося про ідейні переконання. У листуванні з Лесею Українкою обидві адресатки просто не заводили мови про речі, на які дивилися по-різному. Такі взаємини між батьками й дітьми були в традиціях родини Драгоманових. Взаємоповага і терпимість сягали далі сімейних відносин.
На превеликий жаль, ім’я Ольги Петрівни Косач як педагога-просвітителя майже невідоме широкій педагогічній громадськості. Становлення української школи, розвиток освіти в Україні спонукають до нового підходу у вивченні життєдіяльності і творчої спадщини цієї непересічної особистості.
Показовим є те, що Олена Пчілка як педагог досконало і майстерно володіла рідною мовою, була чудовим оповідачем, вміла малювати, розумілася в музиці (написала музику до народних слів «Без тебе, Олесю», які стали народним романсом), грала на фортепіано, добре співала, гарно танцювала, мала акторські здібності, брала активну участь в аматорських виставах. Ці риси вона передавала своїм дітям, виховуючи їх власним прикладом.
Своєрідним педагогічним експериментом вона довела, що успіхів у вивченні іноземних мов можна досягти лише тоді, коли рідна мова пустить глибоке коріння в духовну природу дитини. За твердим переконанням Олени Пчілки, зрости повноцінною особистістю дитина зможе лише за умови ґрунтовного знання історії рідної держави та інших країн.
В архіві письменниці в рукописному вигляді зберігається незавершений «Буквар». Проаналізовані матеріали показують, що Олена Пчілка була обізнана з історією навчання грамоті. Варто зазначити, що Ольга Петрівна не писала спеціальних педагогічних праць з методики навчання та виховання, організації навчально-виховного процесу. Проте змістом свого життя вона творила власну педагогічну систему, стверджувала принцип педагогіки життя, родинної, народної педагогіки.
Олена Пчілка не вважала себе феміністкою, але докладала багато зусиль для згуртування жінок у боротьбі за українську жіночу справу. Особливо цінним є те, що жіноче питання вона бачила в руслі розвитку національної ідеї і виступала за створення української жіночої організації, яка дала б змогу українкам брати участь у загальнодержавному русі як окрема організована цілість. Водночас письменниця вважала, що обов’язок жінки — залишатися матір’ю, берегинею домашнього вогнища.
1883 року в альманасі «Рада» була опублікована поема «Козачка Олен».  У ній, як і в усій творчості письменниці, звучать, то нарізно, то зливаючись і переплітаючись, провідні мотиви — боротьба проти національного гніву, самовіддане або навіть жертовне служіння народові.
Помітне місце в поезії Олени Пчілки займає тема кохання, подружньої вірності, добре знайома нам уже з її прози тема емансипації жінки, як в особистому, так і громадському житті («Забудь мене!», «Кохані речі», «Мій друже», «Світачі небесн», «На спогад Шубертової серенади», «Одвідини» та ряд інших).
Кращі твори античної та західноєвропейської літератури привертали увагу Ольги Петрівни як перекладача і видавця. Це — твори Овідія і Сапфо, Свіфта і Діккенса, Гете і Шіллера, Віктора Гюго і Словацького, Адама Міцкевича і Гі де Мопассана. Поетичними й прозовими перекладами письменниця сприяла і розвиткові української літературної мови.
На початку 90-х років Олена Пчілка вже була відомою письменницею. Михайло Старицький та Василь Мова (Лиманський) присвячували їй щирі й палкі вірші. Ентузіастку літературно-громадської праці вітали старші майстри української літератури. 1891 року Леонід Глібов написав акровірш «Декому на догад», у якому назвав Олену Пчілку зорею, що зійшла «над рідною Україною».
Письменниця багато сил віддавала розвиткові дитячої літератури. З 1908 року вона видавала, додатком до «Рідного краю», «Молоду Україну». Це був єдиний на той час український дитячий журнал. З хистом літератора й педагога Ольга Петрівна в статтях про природу, життя, літературу, в поясненнях до казок прищеплювала дітям науковий світогляд, будила розум, любов до життя, відкидаючи містику й забобони.
Гнітюча пора столипінської реакції і трагедії в особистому житті (смерть дітей, чоловіка) не розслаблювали сил працьовитої письменниці..
Олена Пчілка написала  «Дві чарівниц» на тему змагання зими й весни. Далі — «Скарб» (Вечір на Івана Купала), «Трубочист» — інсценізація оповідання під цією назвою, що друкувала в «Рідному Краю». Після цих п’єс з-під її пера вийшли: «Без’язикий», «Боротьба», «Кобзареві діти», «Мир миром» і «Киселик» (інсценізація оповідання Льва Толстого «Желе»). Цих п’єс ніде не друковано. А йшли вони на сцені у Гадячому і в Могилеві-Подільському.
Автобіографічних оповідань письменниця зовсім не писала, але в основу кожного твору був покладений дійсний факт.
Сказала своє слово Ольга Петрівна і в жанрі байки.
Кращі художні твори Олени Пчілки, її поетичні переклади, праці з етнографії і на сьогодні не втратили свого значення. Писані нею спогади про видатних діячів української культури і зараз є цінними джерелами для дослідників.
Ряд творів присвячено Тарасові Шевченку («До Кобзаря», «Пам’ятник Шевченкові», «На Шевченковій могилі»). Кобзар був для Олени Пчілки зразком мужності й незламності, вірності високим ідеалам.
1920 року, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її. За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді жила в Києві, працюючи в комісіях Української академії наук).
6 квітня 1925 року за заслуги в розвиткові української культури Олена Пчілка була обрана членом-кореспондентом Академії наук УСРР. 1926 року Ольга Петрівна надрукувала свої етнографічні розвідки «Про легенди й пісні», «Малювання на стінах». 1930 року вийшла в світ книжка «Оповідання» (видавництво «Рух») — спроба підсумку літературної діяльності Олени Пчілки.
Ольга Петрівна Косач (Драгоманова) творила під псевдонімами: Олена Пчілка, Анело, Бабуся, Бабуся Олена, Гнибіда, Колодяжинська, Кочубеївна, Княжна Кочубеївна, Ковалько, Полтавенко, Хтось, Віщий Олег. Деякі з цих псевдонімів О. Косач не розкривала до 18 жовтня 1929 року, часу, коли була надрукована її автобіографія за її власним підписом у збірці «Оповідання».
Упокоїлась Олена Пчілка 4 жовтня 1930 року об 11 годині 30 хвилин від запалення легень. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з дітьми — Лесею та Михайлом, чоловіком Петром Косачем. А до нас доходить світло добра і любові Олени Пчілки, акумульоване в її творчості.

 

середа, 5 червня 2019 р.

Новинки на полицях. ПСИХОЛОГІЯ



       Браун, Б. Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є : ваш путівник до повнокровного життя / Б. Браун ; пер. з англ. О. Замойської. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. — 208 с.
Ця книжка — результат приголомшливого дослідження: як люди сприймають свою недосконалість. Аналізуючи тисячі історій чоловіків та жінок у віці від 18 до 87 років, Брене Браун дійшла вражаючого висновку: щасливими людей робить не досягнення власного ідеалу, а визнання своєї недосконалості. Уміння відвертої і дотепної оповідачки та незмінного лідера інтернет-переглядів на конференції TED об’єднати науку з цікавою історією зробило «Дари недосконалості» бестселером № 1 за версією The New York Times.
Отже, стати щасливим легко — треба щиросердно прийняти свої недоліки і вразливість. Сміливість, співчуття та душевна близькість — дари недосконалості, що допоможуть відчути себе самодостатнім та щасливим і скерують на 10 головних дороговказів до щиросердного життя.

Вікінг, М. Маленька книга Хюґе. Як жити добре по-данськи / М. Вікінг ; пер. з англ. К. Бабкіної. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. — 288 с. — (Світовий бестселер).
Данію часто називають країною, де живуть найщасливіші люди у світі. І все це завдяки хюґе. Особлива життєва філософія, що допомагає створити атмосферу спокою, тепла й гармонії та вчить радіти життю, навіть коли за вікном жахлива погода, день неймовірно короткий, а на роботі нескінченний потік завдань.
Як тільки не тлумачили хюґе: від «мистецтва створення затишку», «душевності», «насолоди від речей, що заспокоюють» до «какао під запалені свічки».
У чому ж секрет цього магічного інгредієнта, який робить данців найщасливішою нацією в світі? Як повязані хюґе і щастя? Пояснити суть особливого життєвого тренду безтурботних данцівзавдання, що під силу лише Міку Вікінґу, засновнику і керівнику Дослідницького інституту щастя в Копенгагені, що роками досліджує данське життя

Дахіґґ, Ч. Кмітливіші, швидші, кращі : секрети продуктивності в житті та бізнесі / Ч. Дахіґґ ; пер. з англ. Л. Герасимчук. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. — 432 с.
Чому деякі люди за однакових умов досягають більшого, ніж інші, — і щодня, і у великій перспективі? Чарлз Дахіґґ знайшов відповідь на це питання, сформулювавши вісім основних ідей, що дозволяють якнайкраще використати наші енергію, інтелект і час, аби досягти максимального результату, доклавши мінімум зусиль. Наш вибір, те, ким ми себе бачимо, які цілі ставимо, у що віримо і яку команду підбираємо — ось те, що перетворює звичайну зайнятість на продуктивність.




   
    Кондо, М. Викинь мотлох із життя : мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди / М. Кондо ; пер. з англ. І. Грипи. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2016. — 208 с.
Втомилися від звичайного прибирання? За методом КонМарі ви приберете раз і — назавжди! Він не зводиться до набору правил, як сортувати та зберігати речі. Це інструкція зі способу мислення, яка допоможе вам навести лад у домі та в житті й ніколи не повертатися до безладу! Позбавитися можна не лише непотрібних речей, а й зайвих зв’язків і кілограмів! Зміни мислення — зміни життя!



    
    Сінсеро, Д. Крутість тобі личить : як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну / Д. Сінсеро ; пер. англ. Н. Бхіндер. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2017. — 304 с.
Авторка цієї натхненної книжки доводить: будь-хто здатен досягти успіху, адже те, чого ти прагнеш, для тебе вже давно існує. Усесвіт уже про все подбав. І, щоб отримати бажане, достатньо змусити себе зробити лише одну просту річ: не просто ЗАХОТІТИ змінити своє життя, а ВИРІШИТИ його змінити.
У цьому виданні ще чимало порад — простих і практичних, а подекуди й зухвалих та неочікуваних. Джен розповідає безліч історій із власного досвіду, ділиться своїми поразками й тріумфами, розраджує, надихає й підбадьорює. Щиро, доволі відверто, а ще дотепно й місцями не дуже добираючи слів.




   
    Шмід, В. Душевний спокій. Чого ми набуваємо, коли старіємо / В. Шмід ; пер. з нім. О. Мельник-Подолян. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2017. — 112 с.
Чи можна віднайти щось позитивне у старінні? Сучасний німецький філософ Вільгельм Шмід пропонує власний погляд на це питання. Найбільшим надбанням літ він вважає можливість досягти психологічної рівноваги. У цій книжці В. Шмід пропонує читачеві долучитися до спроби віднайти 10 кроків до душевного спокою, спираючись на спостереження, досвід та міркування.