11 липня (24 липня) кожного року православна церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної великої княгині Ольги, яка стала першим в історії Київської Русі правителем-жінкою.
«Величаємо тебе, свята рівноапостольна княгине Ольго, як зорю ранню, що із землі нашої засяяла, і світло віри православної народу своєму провістила». Такими словами віруючі українці прославляють свою святу княгиню Ольгу, провісницю християнської ери на теренах Руси-України. Княгиня народилась у 890 році.
Очевидно, Ольга була не тільки вродливою, а й розумною, інакше не керувала б такою великою державою, що сягала від Балтики до Чорного моря. Перебуваючи ще в язичництві, вона збагачувалася істинами нової віри – християнством, яке було вже поширене серед жителів Київської Русі. Княгиня розпитувала християн про їхнє вчення, хотіла зрозуміти святі істини євангельських заповідей. Ймовірно, спочатку вона була потайною християнкою, а згодом, коли її син прийняв управління державою, княгиня Ольга забажала охреститися.
Літописець у Лаврентіївському списку 955 р. так оповідає про хрещення княгині в Царгороді: «Того року княгиня приїхала до візантійського царя Костянтина Багрянородного (Порфирородного) у гості. Цар був уражений красою й розумом Ольги і захотів одружитися з нею. Ольга забажала, щоб її хрещеним батьком був цар Костянтин. Патріарх охрестив її. Коли ж цар настоював на одруженні, вона з усмішкою відповіла: «Чи ж християнський закон дозволяє батькові одружуватися з дочкою?» Костянтин тільки відповів на те: «Обманула ти мене, Ольго»».
Літописець у Лаврентіївському списку 955 р. так оповідає про хрещення княгині в Царгороді: «Того року княгиня приїхала до візантійського царя Костянтина Багрянородного (Порфирородного) у гості. Цар був уражений красою й розумом Ольги і захотів одружитися з нею. Ольга забажала, щоб її хрещеним батьком був цар Костянтин. Патріарх охрестив її. Коли ж цар настоював на одруженні, вона з усмішкою відповіла: «Чи ж християнський закон дозволяє батькові одружуватися з дочкою?» Костянтин тільки відповів на те: «Обманула ти мене, Ольго»».
Її життя було сповнене великих подій та звершень. Початок правління княгині пов’язаний із її одруженням з київським князем Ігорем. Це сталося у 903 році. Від шлюбу з київським князем народився син Святослав, котрий був батьком святого рівноапостольного князя Володимира.
У 948 році князя Ігоря вбили древляни внаслідок конфлікту під час збирання данини. Княгиня Ольга, яка після смерті свого чоловіка князя Ігоря, стала князювати (945-957) до повноліття її сина Святослава, не відразу просвітилася світлом Христової віри. Ольга відрізнялась сильним та твердим характером, правила доволі жорстко, проте мудро й справедливо.
Княгиня Ольга увійшла в історію як великий творець державного життя і культури Київської Руси. У 954 році княгиня Ольга з метою релігійного паломництва і дипломатичної місії вирушила до Царгороду.
Перебуваючи в Константинополі, свята княгиня мала можливість ознайомитися з величчю та красою православного богослужіння. У 955 р. Ольга прийняла хрещення, взявши собі християнське ім’я Єлена, на честь рівноапостольної Єлени, матері святого царя Костянтина Великого. Таїнство хрещення над нею звершив Патріарх Константинопольський Феофілакт, хрещеним батьком київської княгині став сам візантійський імператор Костянтин Багрянородний.
Прийнявши християнство, Ольга всіма засобами підтримувала своїх братів по вірі і трудилася на місіонерській ниві, знищуючи язичницьких ідолів, будуючи храми і проповідуючи ідеали Євангелія, які багатьом русичам западали в душу. Свого сина Святослава вона теж прагнула навернути до Христа, але, лояльний до християнства, він боявся робити цей крок, оскільки вважав, що його одноплемінники-язичники не зрозуміють його і будуть сміятися над ним. Вояка-Святослав, який проводив в походах більшу частину свого життя, до самої своєї трагічної загибелі в 972 році так і не став християнином.
Після повернення з Візантії Ольга утверджувала істинну віру в Київській Руси. Вона збудувала в Києві церкву в ім’я святителя Миколая, у Вітебську (тепер Білорусія) церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці, започаткувала встановлення придорожних хрестів, які так і називаються Ольжиними. Упокоїлась свята княгиня Ольга у 969 році 11 липня (ст. стиль) 24 липня за новим, заповівши поховати її за християнським обрядом. Її нетлінні мощі спочивали в Десятинній церкві в Києві.
Про блаженну княгиню київську Ольгу (X ст.) Константинопольський патріарх говорив: «Блаженна ти в роді твоєму, бо вподобала світло християнської віри і позбулася темряви язичеської. Благословлятимуть тебе сини руські аж до останнього їхнього роду».
Немає коментарів:
Дописати коментар