Цього року День пам’яті жертв голодоморів припадає на 26 листопада, традиційно це четверта субота цього місяця. В цей день українці згадують усіх, хто помер страшною смертю у 1921–1923, 1932–1933 та 1946–1947 роках.
Трагедії Голодомору 1921-1923 років, а саме його завершенню виповнюється 100 років.
Перший голодомор в Україні тривав з 1921 року до середини 1923 року. Багато років причиною голодомору називали жорсткі посухи, що спричинили неврожаї в 1921 і 1922 роках, але це було лише способом відвернути увагу світу від жорсткої політики СРСР. Його справжніми причинами були:
- політика «воєнного комунізму»;
- заборона селянам реалізовувати хлібні лишки за ринковими цінами, в наслідок чого різке падіння товарності сільського господарства, незацікавленості селян у розвитку виробництва сільгосппродукції;
- Перша світова та громадянська війни.
Увесь світ знав про голод у Поволжі, водночас голод в Україні замовчувався. Голод охопив велику частину України: Олександрівську (сучасна Запорізька область), Донецьку, Катеринославську (сучасна Дніпропетровська область), Миколаївську, Одеську, південь Полтавської та Харківської губернії – усього 21 повіт України. Відбувалося масове запустіння сіл. Водночас з України продовжували надсилати до Росії продовольство. На огляд виносилось лише те, що в Україні неврожай. До республіки з Поволжя, Казахстану, Південного Уралу йшли потяги з переселенцями. Лише з середини 1922 року Американською адміністрацією допомоги було надано допомогу голодуючим в Україні. Владою було введено систему «голодних пайків» (спеціальні відрахування від підприємств і організацій), почалися вилучення і продаж за кордон музейного і церковного майна. Голод був ліквідований лише у середині 1923 року – значно пізніше, аніж у голодуючих районах Росії. Під час голодомору 1921-1923 років померло від 500 тисяч до 1 мільйона осіб.
Голод цих років років був спричинений не лише посухою літа 1921-го, але й вивезенням з України понад 100 мільйонів пудів зерна у вигляді продовольчого податку, що по суті було грабунком українських селян. Вилучене зерно направляли до Москви й Петрограда, а також експортували за кордон. Відповідно, голод цих років був спланований Леніним задля припинення повстань селян півдня і сходу України проти комун і радгоспів.
Такими жорстокими методами, як штучна організація голоду, радянське керівництво розправлялося з усіма, хто мав сміливість йому протистояти. І сьогодні, в умовах повномасштабної війни російської федерації (яка офіційно визнала себе правонаступницею Радянського Союзу) проти України, ми бачимо, як жорстоко окупанти поводяться з українцями, як намагаються знищити нашу країну і наш народ. І ми не маємо права забувати тих, хто постраждав від цих нелюдів на початку 20 століття.
