День батька

Сьогодні, 21 червня хочемо привітати й поздоровити наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди!

З Днем батька Вас, дорогі наші татусі!

Щорічно День батька святкують у багатьох країнах світу, кожна у свою дату. В Україні офіційно святкувати почали зовсім нещодавно — з 2019 року. Таким чином, цього року це повинно відбутися всього вдруге. У травні минулого року Кабінет міністрів схвалив проект відповідного указу президента, призначивши святкування Дня батька щорічно у третю неділю червня.

В день святковий цей, татусю,

Я вітаю від душі.

Хай від щастя тобі доля

Подарує всі ключі.

Буде хай міцним здоров'я,

Успіх хай в житті прийде.

Кожен день тобі хай радість

І натхнення лиш несе.

Ти прийми мою подяку

За підтримку і добро.

Погляд твій завжди дарує

Мені віру і тепло!

159.9

Д30

Дем'яненко, А. Б. Роль батька в психічному розвитку дитини : практична психологія / А. Б. Дем'яненко. — Київ : Центр учбової літератури, 2018. — 112 с.

Пропоноване видання — перший у вітчизняній психологічній літературі систематичний виклад факторів впливу особистості батька і його образу на психічний розвиток, описаний в рамках основних психологічних концепцій і виявлений в сучасних дослідженнях. Вперше виділені стійкі і відносно незалежні від конкретних історичних умов і культури аспекти значущості батька для психічного розвитку, описана динаміка зміни образу батька в підлітковому віці, представлені сучасні дослідження впливу батьківської фігури і його образу на рівень емоційного благополуччя і формування статеворольової ідентичності у підлітків різних статевовікових груп; розглянуті можливості психодіагностики образу батька. 

159.9

Л64

Літкотт-Гаймс, Джулі. Як виховати дорослого : зламайте батьківські стереотипи та підготуйте свою дитину до успіху / Д. Літкотт-Гаймс ; пер. з англ. О. Замойської. — Вид. 2-ге, випр. — Київ : Наш формат, 2016. — 360 с.

Батьківська гіперопіка, на думку Джулі Літкотт-Гаймс, уже набула масштабів катастрофи. Сучасна молодь не готова найближчим часом перебрати на себе відповідальність за долю країни. Ба більше, вона не готова навіть відповідати за власне життя. На численних життєвих прикладах і багаторічних дослідженнях авторка показує, що батькам насамперед потрібно не перевиховувати дітей, а змінюватися самим. На прикладі власної родини авторка демонструє як вирватися з лабетів надмірної опіки щодо власних дітей, і перестати поповнювати лави «батьків-квочок».