Антрацит. Відкритий спротив в окупації : історія одного міста.

 94(477)

А72  

Антрацит. Відкритий спротив в окупації : історія одного міста / авт.-упоряд. А. Зоря ; заг. ред. О. Біда ; літ. ред. С. Рибалко. — Київ : Укр. Гельсінська спілка з прав людини, 2021. — 84 с.

Документування подій на Донбасі з 2014 року і до тепер відбувається в рамках програми «Права людини в дії», яка впроваджується Українською Гельсінською спілкою з прав людини за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.

Центр документування УГСПЛ здійснює історіографію подій гібридного збройного конфлікту в Україні на прикладі окремих міст Донбасу. Серія аналітичних довідок продовжується десятою історією міста Антрацит та Антрацитівського району.

Ключові висновки звіту:

Під час збору інформації про події на Сході України з 2014 року Центр документування зберіг свідчення жителів Антрацита й Антрацитівського району. Відомо, що місцеві органи державної влади фактично передали місто під контроль проксі-сил РФ без спротиву.

Надалі незаконні збройні формування Російської Федерації захоплювали адміністративні установи та приватні будинки під військові штаби, що не підлягало принципу військової необхідності. Місто використовували як своєрідну транзитну базу, де накопичували військову техніку та переправляли її на різні ділянки активних бойових дій.

 Наявні докази свідчать про те, що принаймні від травня 2014 року на території міста й району перебували російські козаки, а згодом і приватні військові компанії РФ. Велика різноманітність незаконних угруповань створила конкуренцію та міжусобну боротьбу за контроль над територією.

З опрацьованих джерел установлено прізвища осіб, які вчиняли протиправні дії: грабували, викрадали, катували, утримували у місцях несвободи та вбивали людей. Наведений опис знущань не є вичерпним і містить багато інших випадків психологічного і фізичного насилля та потребує ретельного розслідування.

Окремою категорією постраждалих є діти, яких окупаційна влада намагається використати у конфлікті та нав’язати їм «патріотичне виховання «ЛНР» на основі героїзації незаконних збройних формувань, спотворюючи історію і перебіг подій. Деякі угруповання залучали дітей безпосередньо до участі у воєнних діях.

Незаконні збройні формування свідомо руйнували інфраструктуру міста з метою збагачення, порушуючи права цивільного населення. Місто розграбовували й обстрілювали; припинилися виплати заробітної плати; шахти більше не діють. Окрім цього, тимчасова окупаційна влада знищує свободу слова і право на національне самовизначення.

Незважаючи на ці обставини, Антрацит залишається чи не єдиним містом на окупованій території, де мешканці намагаються чинити відкритий спротив окупації.

Докладніше у виданні «Антрацит. Відкритий спротив в окупації : історія одного міста».