Дорошенко Іван Іванович (05. 03. 1924), с. Собичеве, нині Шосткин. району Сумcької обл. – 19. 11. 1985, Львів) – літературознавець і критик, письменник, перекладач. Чоловік М. Вакалюк-Дорошенко. Доктор філологічних наук (1968), професор (1970). Член СПУ (1967). Учасник 2-ї світової війни, бойові нагороди. Закінчив Львівський університет (1950), де й працював від 1953: у 1970–73 та 1980–85 – завідувач кафедри української літератури. Водночас 1962–63 – старший науковий співробітник відділу літератури інституту суспільних наук АН УРСР (Львів). Досліджував історію української літератури кінець 19 – початок 20 ст., тогочасний літературний процес. Автор літературознавчих досліджень. «Естетика праці в поетичній творчості Івана Франка» (1956), збірка літературно-критичних статей «Іван Франко – літературний критик» (1966), «Сучасність кличе» (1962; усі – Львів), «Нового прагнучи слова» (1974), «На головному напрямку» (1979; обидві – Київ); збірка нарисів «Бориславські нафтовики» (Л., 1950) та оповідань і нарисів про партизанів «Здрастуй, судруг» (К., 1959, співавтор); циклу віршів «Словаччина, 1944» (опубліковано у колективній збірці «Звитяга», Л., 1985). Переклав українською мовою окремі твори словацьких письменників В. Мінача та К. Ярункової.
Немає коментарів:
Дописати коментар