«Поезія – це скарб усіх віків, це діамант величиною в слово» (до Всесвітнього дня поезії)

21 березня у всьому світі володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Вшановувати тих, хто вміє підбирати найкращі слова і складати їх в найкращому порядку, вирішили на 30-й сесії генеральної конференції Юнеско у Парижі  у 1999 році.

«Поезія, – говориться в рішенні Юнеско, – може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу».

В українському календарі Всесвітній день поезії вперше з’явився у 2004 році. На весь світ і різними мовами звучать ліричні сонети Вільяма Шекспіра і Франческо Петрарки, пророчі слова Тараса Шевченка, чарівна жіноча поезія Лесі Українки, могутнє слово Івана Франка, неперевершені твори Ліни Костенко, Василя Симоненко, Василя Стуса, Бориса Олійника, Павла Тичини. Ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаються з нами назавжди. Поезія... Вона втішить, пригорне, приголубить і проникне в таємниці людської душі... Кожний знаходить в ній щось своє, близьке і зрозуміле.

Поезія – це найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими і тим самим необхідна для зближення народів. Поезія – головний засіб самостверждення і дієвий важіль творчості, прогресу та всезагального розвитку. Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу – це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості.

Поети — люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Написана про Україну поезія, зворушує, надихає, щемить в душі й серці. Вірші по-особливому розкривають образ України, її красу та велич. Влучні слова від українських поетів завжди надихають у потрібний момент. Більше року в Україні триває страшна, болюча, жорстока війна. Сучасні українці акумулюють свій біль і горе від війни у вірші – воєнну лірику українства 21-го століття. Ці слова назавжди закарбуються в історії й нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз!