Вони боролися за волю України.

 

3 лютого 1929 року – день створення ОУН. Наприкінці січня на початку лютого 1929 року у Відні зібралось кількадесят українських діячів, які після поразки національно-визвольної боротьби залишили Україну. Наслідком їхньої зустрічі стало створення Організації українських націоналістів (ОУН) – політичної сили, яка відіграла дуже помітну роль в українській історії середини ХХ століття.

Трагічна доля українців під польською та радянською владами, втрата віри в традиційні легальні методи боротьби, розчарування західними демократіями, які впродовж тривалого часу ігнорували заклики українців про допомогу й самі опинилися в глибокій кризі, спричинилися до формування поглядів, суть яких зводилася до того, що не слід миритися з існуючим станом речей, сподіватися на поступки окупаційних урядів, а необхідно посилювати боротьбу, вдаватися до радикальних заходів, аби змінити існуючі колоніальні режими.

Ці та інші погляди базувалися на ідеології та політиці українського інтегрального націоналізму, одним із теоретиків якого був Дмитро Донцов. У центрі його поглядів була нація, її він абсолютизував, вважав найвищою цінністю й був переконаний в тому, що всі зусилля варто зосередити на її зміцненні. Кінцевою ж метою Донцов вважав побудову української самостійної держави. Невід’ємною частиною його ідеології було поняття "творчого насильства та ініціативної меншості як порядкуючих сил". Ішлося про групу людей, покликаних сформувати незрозумілу для несвідомої маси ідею, зробити її доступною цій масі й, нарешті, мобілізувати народ для боротьби за цю ідею.

Ідеї Донцова, передовсім його концепція інтегрального націоналізму, знайшли відгук у суспільстві. Особливо захоплювалися ними учнівська молодь, студенти вищих та середніх навчальних закладів. Вони почали об'єднуватися, створювати молодіжні організації, що стояли на самостійницьких позиціях. Молодь була розчарована у старшому поколінні, яке не змогло відстояти українську державність. До того ж вона зазнавала постійних утисків з боку польської влади, страждала від безробіття.

27 січня – 3 лютого 1929 р. у Відні відбувся конгрес представників націоналістичних організацій, який проголосив створення Організації українських націоналістів (ОУН). У роботі Конгресу брали участь делегати від Групи української національної молоді, Ліги українських націоналістів, Союзу української націоналістичної молоді, Української військової організації (УВО).

Для тих, хто хоче знати більше про заснування ОУН, ідеологів та героїчні сторінки боротьби – добірка «Вони боролися за волю України».

63.3(4Укр)

Д53 

Дмитрук, Володимир. Вони боролися за волю України: нарис історії сірожупанної дивізії: монографія / В. Дмитрук. — 2-ге вид., відкор. і доп. — Луцьк : Волин. обл. друкарня, 2006. — 286 с.

У книзі на глибокому аналізі історичних подій розкривається закономірність виникнення УПА як сили, покликаної самим народом. На численних архівних документах та спогадах учасників національно-визвольної боротьби українського народу автор відтворює захоплюючу і трагічну сторінку історії боротьби українських повстанців ОУН і УПА за незалежність нашої Батьківщини. Лише за підтримки місцевого населення України патріоти могли так довго змагатися з червоними і коричневими окупантами, що з різних боків навалилися на нашу Батьківщину.

94(477)

Р88  

Русначенко, Анатолій. Нариси новітньої історії України. Кн. 2 / А. М. Русначенко. — Київ : Олег Філюк, 2017. — 717 с.

Твір Анатолія Русначенка є спробою дати власне цілісне бачення новітньої української історії, від початку XX століття, революції 1914-1923 рр., до сучасності. Поляд автора - україноцентричний, але він не оминає східно - і центрально-європейської перспективи. Для здійснення цієї мети дослідник послідовно використовує дві парадигми: тоталітаризму й імперії, що в тій чи іншій мірі притаманні і його попереднім викладам. В центрі уваги - український народ у його взаємовідносинах з сусідами в Україні і поза її межами в добу революцій, її, України, нової колонізації совєтською імперією і постколоніального розвитку.

94(477)

Я60  

Яневський, Данило. Бандера. Шухевич / Д. Яневський ; худож.-оформ. М. Мендор. — Харків : Бібколектор, 2021. — 506 с. — Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України.

Яку Українську Самостійну Соборну Державу хотіли бачити, про яку мріяли і за яку гинули в незліченній до сьогодні кіль­кості ті, хто називали себе «українськими націоналістами»? Якою бачили її Провід ОУН і прихильники Степана Бандери? Чи можна було створити її в умовах нацистської та радянської окупацій?

Конфлікт навколо персони Степана Бандери роздмухується зацікавленими політичними та окремими представниками псев­до­наукових кіл у сучасних Україні, Росії та Польщі, зводиться до примітивного: «за» чи «проти»? І за будь-якого з двох варіантів людина, яка відповідає, автоматично потрапляє в табір навіть не опонентів — кровних ворогів.

Ця книга про людей, які загинули. Написати і зрозуміти їхню історію — означає написати та зрозуміти історію і нашої країни, і її народу, зрозуміти історію тисяч українських родин, історію землі, просоченої людською кров’ю.

94(477)

Ф18 

Фактор свободи: Мазепа, Петлюра, Бандера / В. Бірчак, В. В'ятрович, О. Ісаюк [та ін.] ; Укр. ін-т нац. пам'яті, Центр досліджень визвольного руху. — Київ : [б. в.], 2021. — 36 с. : іл.

Ніхто не народжується бути героєм. Тим паче – ніхто не призначений стати символом. Це усвідомлений вибір шляху людьми, цілком звичайними за народженням. До того ж, не одноментний вибір. Його доводиться постійно повторювати у змінних обставинах. Плата за нього – життя.

Але стати символом – це не просто здійснити геройський вчинок всупереч страху померти. Це жити, перетворюючи своє існування на міф, який триватиме й після смерті. Це стати водночас об’єктом захоплення для своїх та ціллю для ненависті чужих. І при цьому залишатися людиною, а не кумиром чи страховиськом. Це жити не лише під мікроскопом, розуміючи, що кожен твій вчинок вивчають оточуючі, а й під телескопом – що це будуть робити і твої нащадки. Це принести у жертву не лише власне існування, відмовившись від звичайних людських втіх, але й спокійне життя близьких, тих, кого найбільше кохаєш. Це чекати смерті кожної миті, але встигати жити, творити, боротися.

В різний час, у різних обставинах цей вибір зробили троє українців – Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера. Їхні біографії різні, але всіх об’єднує ідея свободи, яку прагнули здобути для свого народу, та ворог, що стояв на шляху до її реалізації, – Російська імперія. У протистоянні з ним їхні імена стали символом для свого народу і тавром для його ворогів. Їх оспівували і проклинали.

Вони стали для імперії тим неврахованим фактором, який зруйнував її сценарій. Фактором свободи, який під їхнім іменем знову і знову проявлявся в нашому минулому та перетворював його саме на українську історію.

Цілі покоління їхніх послідовників називали мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями. З вуст прихильників і ворогів ці імена звучали однаково пристрасно: перші вкладали в них захоплення і гордість, а другі – страх і ненависть. Вони досі так звучать. Все найгірше для ворогів в українцях (свободолюбність, завзятість, незламність) досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.

А починалося все з рішення звичайної людини, її надзвичайної властивості повторювати це рішення знову і знову, всупереч обставинам, до кінця, до перемоги.

94(477)

У45  

Українська Повстанська Армія - відповідь нескореного народу: повстанці проти нацизму і комунізму : книга-каталог виставки / авт. проекту: І. Бігун [та ін.] ; під заг. ред. В. В'ятровича ; Укр. ін-т нац. пам'яті. — Київ : К. І. С., 2019. — 66 с. : іл.

Унікальні фотографії, розсекречені документи, мапи та інфографіка передають атмосферу безкомпромісної боротьби повстанців проти нацистського та комуністичного тоталітарного режимів. УПА постала в обороні українців проти цих двох монстрів. На збройному опорі українських націоналістів Радянському Союзу та нацистській Німеччині акцентує увагу проект. Проект демонструє перебіг бойових дій між підрозділами УПА та частинами військ НКВД-МГБ, бої повстанців з нацистами, анатомію й методи дій підпільної армії. Описує контр повстанської операції радянської держбезпеки й каральні акції нацистських спецслужб. Показує ідеологічне протиборство між націоналістами – й комуністами з одного боку, та нацистськими загарбниками з іншого. Також ідеться про  антикомуністичну й антинацистську співпрацю бандерівців з визвольними рухами сусідніх народів, участь колишніх повстанців у розвалі системи ГУЛАГу й перебування у нацистських концтаборах.