День кримського спротиву російській окупації.

           26 лютого в Україні відзначають День кримського спротиву російській окупації. Дев’ять років тому Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України. Все почалось в Криму. Диверсійні групи РФ почали спроби захопити кримський півострів. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей чинити спротив російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня, о 5-й ранку до урядових будівель АРК увійшли регулярні військові формування РФ.

26 лютого, 2020 року Президентом України Володимиром Зеленським було підписано Указ №58/2020, про День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя”. Основним гаслом цього дня є — Спротив триває. Наразі, спротив триває по всій країні, його чинять наші Збройні сили України, урядові структури, кожен громадянин України!

63.3(4Укр)

І 90  

Історія Криму в запитаннях та відповідях / кол. авт.: О. Галенко [та ін.] ; упоряд. Г. Боряк ; НАН України, Ін-т історії України. — Київ : Наукова думка, 2015. — 528 с.

Авторський колектив книги складається з академічних та університетських учених-істориків і сходознавців. Вони зробили спробу відповісти на актуальні, з їхнього погляду, запитання не лише щодо маловідомих або призабутих, а і стосовно добре знаних сторінок багатовікової історії Криму та народів, які його населяли з найдавніших часів.

Популярне за жанром і формою, видання водночас має науковий характер. До нього вміщено понад 120 статей - виважених і здебільшого узагальнених, що базуються на новітніх наукових підходах і широкій джерельній базі. Крім деяких загальновідомих фактів, традиційних оцінок та інтерпретацій, наводяться й цілком новаторські спостереження, оригінальні авторські думки, погляди й підходи, а також - подеколи несподівані висновки і прогнози.

З подивом загалом толерантне суспільство побачило, як оживають і набувають убивчої сили ідеї про зверхність одного народу над іншим, про належність території, що є невід’ємною частиною України, іншій державі. Здавалося б, за цей час було безліч перемог і здобутків, які є предметом гордості та наслідком спільної долі народів, що населяють Крим. Однак невпинно поширювалися конфронтаційні настрої, які вміло підживлювались і культивувались і, зрештою, створили сприятливі умови для відторгнення Криму від України і включення його до складу РФ. Отже, самих лише гасел про братерську єдність та інтернаціоналізм, як показав історичний досвід, виявилося замало. Так само надто мало пересічні мешканці Криму та України знають про спільні сторінки історії, культуру, побут і звичаї свої та своїх сусідів. Адже історія Криму та народів, що складають його сьогоднішнє етнічне обличчя, невичерпна. У ній багато ще недослідженого, багато й такого, що вже ніколи не буде дослідженим унаслідок відсутності або цілеспрямованого знищення джерел. Однак і того, що достеменно відомо нині, достатньо, щоби стверджувати: у причорноморському цивілізаційному просторі Крим і південно-західні руські (згодом — українські) землі перебували в одній системі координат. Це був непростий процес. Змінювались епохи, економічна, політична та інституційна моделі їхнього існування, накопичувались історичний досвід і традиції, врізноманітнювалися форми і контакти між людьми (від конфронтаційних до лояльних і дружніх). Адже сила зброї — це лише один із можливих інструментів вирішення питань, пов’язаних із територією, формуванням життєвого і навіть духовно-мовного середовища. Спектр цих факторів є незрівнянно ширшим, стійкішим та універсальнішим. Щоби зрозуміти це, достатньо уважно та неупереджено заглибитися, зокрема, в історію України, Росії, Криму, Туреччини, ряду Балканських країн. Сподіваємося, що книжка сприятиме усвідомленню цієї думки, спонукатиме читача критично ставитись до наявних ідеологічних кліше та стереотипів, а також плекатиме толерантне ставлення до народів, які проживають поруч.