"Я з вами по всі дні і до кінця віку" : блаженніший патріарх кардинал Йосиф Сліпий.

            Сьогодні, 17 лютого, минає 131 рік від дня народження глави Української греко-католицької церкви кардинала Йосифа Сліпого (17 лютого 1892 – 7 вересня 1984). 18 років владика провів у радянських тюрмах і на засланні. Пережив найважчі роки переслідування церкви. Патріарх Йосиф Сліпий, а саме так його називали вірні, залишив свої спогади і «Заповіт», які побачили світ після його смерті.

Життєвий шлях Блаженнішого Йосифа — це довгий шлях невтомної подвижницької праці. Його 92-річне життя — героїчна сага і «житіє» святого водночас. Патріарх — один із живих посередників духовності, адже його наставником був Андрей Шептицький, а наступником – Любомир Гузар. На гербі Йосифа Сліпого є напис Per aspera ad astra («Крізь терни до зірок»). Такою була його земна дорога — через терни і випробування. Однак це не завадило йому досягти зірок – Патріарх Йосиф був одним із найбільш впливових та відомих українців у другій половині ХХ століття. Перебуваючи 18 років у тюрмах, засланнях, а 21 – на «вимушеній волі», він виконав важливу організаторську місію збереження Греко-католицької церкви та обʼєднання розрізнених українських парафій у єдину помісну церкву. За його ініціативи та участі було засновано Український католицький університет імені святого Климента, відновлено Богословське наукове товариство, парафіяльний храм Жировицької Матері Божої, при якому створено музей, церква Святих Сергія та Вакха, засновано першу в Італії Українську греко-католицьку парафію, збудовано храм Святої Софії в Римі, відкрито осередок монахів студитського уставу, відновлено видавання журналів «Богословія» і «Дзвони», започатковано видавання збірника «Благовісник Верховного Архиєпископа візантійського обряду».

За наукові заслуги, активність у розбудові культурно-національного і релігійного життя в 1930 році його обрали дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка. Йосиф Сліпий — автор численних наукових, передусім богословських, але також філософських та історичних праць, пастирських промов і послань, описів своїх пастирських мандрівок. Зокрема, у Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці є кілька видань.

01

С47

«Я з Вами по всі дні і до кінця віку». Блаженніший Патріарх Йосиф Сліпий (1892-1984) : бібліогр. покажч. / уклад. М. В. Пайонк ; ред. Г. Жовтко ; кер. проекту та наук. ред. В. Вітенко ; Упр. культури Терноп. облдержадмін.,Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Держ. архів Терноп. обл., Терноп. обл. краєзнав. музей. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — 272 с. — (Родом з України ; вип.10).

Цей посібник — данина пам’яті непересічній особистості, Ісповідникові віри, духовному лідерові нації Блаженнішому Патріархові Йосифові Сліпому. У бібліографічному покажчику зібрано матеріали, які висвітлюють життя, наукову діяльність і душпастирську працю митрополита Йосифа.

             2

З-23 

«Залишився тим, ким був...». Кир Йосиф Сліпий : зб. документів / редкол.: П. Марцелюк [та ін.] ; Постуляційний центр беатифікації й канонізації святих Української Греко-Католицької Церкви. — Жовква : Місіонер, 2018. — 715 с.

У збірник увійшли пастирські листи Кир Йосифа Сліпого і його кореспонденція з сестрами Милосердя з періоду його заслання у таборах ГУЛАГу, які ілюструють нелюдські умови у яких виконував пастирський уряд митрополит Катакомбної Церкви. Архівні документи радянських органів безпеки проливають світло на тотальний нагляд влади над пасторальною працею Кир Йосифа.

             2

З-33 

Заповіт Патріярха : [Патріярх Йосиф Сліпий] / ред. О. Козакевич ; Ін-т розвитку міста Львова. — Львів : Піраміда, 2003. — 56 с. : фото.

«Заповіт» відображає пророчу візію Патріарха Йосифа і його незламну віру в те, що його Церква після десятиліть поневірянь відродиться на рідних землях.

86

П20  

Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки. 1939-1987 : в 2 т. / Держ. архів Служби безпеки України. — К. : М. І. Сергійчук, 2012.

У книзі оприлюднили протоколи допитів Патріарха, доноси, доповідні, ордери на арешти, список вилученого майна тощо. «Документи відбирали так, щоб показати постать Йосипа Сліпого у різних аспектах – побуті, релігійній, науковій діяльності, і не тільки як релігійного діяча, а й як державника». Упорядний застерігає, що протоколи допитів не є завжди стенограмами: «Їх писав слідчий, який міг вписувати у протоколи все, що завгодно. Пізніше на суді Патріарх заявить, що його примушували підписувати те, чого він не казав».

Оприлюднені документи демонструють справжнє ставлення більшовицької влади до Української Греко-Католицької Церкви, намагання зламати цю Церкву. «Це документи противника, того, хто нищив УГКЦ. І вони свідчать, яких надлюдських зусиль довелося докласти Патріархові та його послідовникам, щоб відстояти власні переконання та інтереси України».

2

П20  

Патріярх Йосип Сліпий - провісник вільної України : зб. матеріалів Міжнар. наук. читань з нагоди 125-річчя з дня народж. та 25-ліття перепоховання патріярха Йосифа Сліпого (1992-2017), 9 верес. 2017 р. / упоряд. і ред.: І. Іванкович, О. Петришина. — Тернопіль : Принтер-Інформ, 2017. — 171 с. : фот.

У своїй доповіді на тему «Ліквідація Греко-Католицької Церкви в країнах Східної Європи: національний аспект проблеми», Елла Бистрицька розкрила особливості ліквідації ГКЦ у Польщі, Румунії та Чехословаччині, участь у цьому процесі радянських владних структур, зокрема, Ради у справах Російської Православної Церкви, державних органів влади зазначених європейських країн та Православних Церков.

Ірина Борко, родина якої відбувала заслання у Маклаково, поділилася особистими спогадами про знаймоство із Патріярхом Йосифом Сліпим, про знущання над Блаженнішим та важкі умови ув’язнення. Доповідачка підкреслила покору та відвагу Йосифа Сліпого, якого вона вважає «величною людиною, Людиною непохитної віри і Христової любові, священномучеником».

Михайло Перун висвітлив тему “Прагнення до єдності. Послання Патріарха Йосифа Сліпого про поєданання в Христі”, яке проголосив 3 червня 1976 року, в празник Вознесіння ГНІХ, при Патріяршому Соборі Святої Софії у Римі Патріярх Йосиф Сліпий. Доповідач коротко охарактеризував унійні прагнення митрополита Андрея Шептицького, екуменічні ініціативи Патріярха Йосифа Сліпого та подав детальний аналіз вищезгаданого документу, його важливість та актуальність у сьогоденні.

У доповіді «Мовний патріотизм Патріярха Йосифа Сліпого» Ірина Іванкович розкрила роль української мови як ключового елементу національної ідентичності в житті та пастирській діяльності Блаженнішого Йосифа. Своє дослідження доповідачка провела в контексті історично-еклезіального, просвітницько-виховного та літургічно-богословського дискурсу на базі послань, проповідей, споминів, наукових праць та листування із діячами діаспори. Вона зокрема підкреслила зусилля Й. Сліпого, направлені на збереження української мови в середовищі українців на поселеннях та на пробудження національної свідомості серед українців в Україні та «в розсіянні суших».

Розкриваючи тему «Контакти Патріярха Йосифа (Сліпого) з мистцями української діяспори», Олег Сидор підкреслив роль Блаженнішого Йосифа у консолідації зусиль численних представників українсько-діаспорного мистецького світу довкола тих чи інших своїх починань, особливо ж таких значимих, як масштабне відновлення давнього осідку УГКЦ при храмі Жировицької Богородиці та святих Сергія і Вакха на площі Мадонна деі Монті в центральній частині Риму. Але передусім це стосується будівництва й оздоблення собору Святої Софії в Римі, а також – розпочате формування музейних колекцій спочатку при храмі Жировицької Богоматері, а згодом – і при Софійському соборі. У переконанні О. Сидора, якраз мистецька збірка цього музею постала передусім завдяки пожертвам зі середовища української діаспори з кількох країн на різних континентах.

о. Марко Ярослав Семеген у доповіді «Заповіт Патріярха Йосифа Сліпого» висловлює думку, що «Заповіт» Блаженнішого посідає особливе місце серед усієї писемної спадщини, котра народилася з-під пера Ісповідника Віри. Заповіт є підсумком життєвого шляху, світогляду Блаженнішого Йосифа та анамнезом шляху віри від дитинства до Верховного Архієпископа. Як підкреслив о. Семеген, текст заповіту є актуальний для сьогодення. Написаний кілька десятків років тому, у зовсім іншому історичному контексті, дає чіткі напрямні для сучасного українського суспільства.