Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

середа, 30 березня 2022 р.

Подорож у самопроголошену реальність.

Протягом 2016–2018 рр. українські журналістки Тетяна Козак і Анастасія Магазова подорожували Грузією, Вірменією, Молдовою, Азербайджаном та невизнаними квазідержавними утвореннями, що з'явилися на території цих країн після розпаду Радянського союзу. У репортажах і нарисах, що увійшли до збірки «Невизнані історії», авторки розповідають про долі людей, які десятиліттями є заручниками невизнаного статусу, пробують змоделювати можливе майбутнє Криму, Донбасу.

Тетяна Козак згадує: «Ці конфлікти називають «замороженими». Але вони такими не є – це лише мова дипломатів. Обстріли у Карабаху ніколи не вщухали. У Грузії триває постійна боротьба за лінію розмежування та пункти її перетину, а мешканців прикордоння заарештовують силовики «республік». У самопроголошеній «Придністровській Молдавській Республіці», як за часів залізної завіси в СРСР, місцеві спецслужби пильнують за жителями регіону та людьми, які його відвідують.

Хочу застерегти читача проти узагальнень, зокрема, що всі пострадянські конфлікти схожі, що війна в Україні подібна до того, що відбувалося в 1990-ті в Молдові та між Азербайджаном і Вірменією, а також у 2008 році в Грузії. Так, дійсно, у кожного з них є один спільний чинник – участь Росії, безпосередня або опосередкована, та залежність від неї…

Коли ми з Анастасією починали наш проєкт, здавалося, що говорити про чужі війни простіше, ніж про ту, яка триває у твоїй країні. Однак це не так. Щоб задокументувати голоси людей, їхні історії, мусили продертися крізь цензуру, самоцензуру та міфи. Ми побачили, як війна не тільки позбавляє людей життя і дому – вона змушує замовкнути й забути. Тим важливіше пам’ятати, промовляти, повертати собі право на думку й протистояти пропаганді. Яка неодмінно супруводжує збройні конфлікти.»

Азербайджанська письменниця Гюнель Мовлуд платить спокоєм і безпекою за публічну дружбу з етнічною вірменкою Едітою Бадасян. Арчіко та Паата Рогава, будинок яких стоїть на межі між Грузією і невизнаною республікою Абхазією, шукають свого втіклого коня — за що на рік потрапляють до абхазької тюрми. Документалістка Ануна Букія нелегально переходить річку Інгурі, щоб побачити в Сухумі будинок, де жила в дитинстві та який покинула під час війни 1992–1993 рр. Студентку Кароліну Дутку викликає на розмову «придністровське МГБ» — за фотопроєкти, над якими вона працює…

Авторка проекту, Тетяна Козак, зауважує: «Працюючи з чутливою темою конфліктів, відчуваєш особливу відповідальність за свої слова, які могли не тільки зранити, а ще сильніше загострити ситуацію, заподіяти комусь реальну шкоду. Зрештою, журналісти по завершенні своєї роботи їдуть, а люди, про яких вони пишуть, залишаються. Усі ці чинники зробили проект «Невизнані історії» персональним та професійним викликом для мене.»

327

К59  

Козак, Тетяна. Невизнані історії. Подорож у самопроголошену реальність Вірменії, Азербайджану, Грузії і Молдови / Т. Козак, А. Магазова ; ред. Н. Пуряєва. — Київ : Темпора, 2021. — 272 с. : фот. — Вид. здійснене за сприяння БО "Фонд Меритус".

Немає коментарів:

Дописати коментар