Нові книжки у відділі читального залу

Пропонуємо увазі користувачів нові книжки, що надійшли у відділ читального залу. Зі сторінок цих видань сучасні успішні підприємці розкривають деякі комерційні секрети, ми дізнаємося про найкращі стратегії роботи з клієнтом та як провести перемовини з найбільшою вигодою для себе.

005

Б41

Бейтс, Боб. Маленька книжка великих коучингових моделей : 76 способів допомогти менеджерам максимально ефективно використовувати людський ресурс / Б. Бейтс ; пер. з англ. В. Омеляненка. — Харків : Фабула, 2019. — 272 с.

Люди — цінний ресурс, а успіху досягає той, хто найкраще із цим ресурсом може працювати. Ця книжка для всіх, хто працює з людьми і прагне максимально використовувати їхній потенціал. Основна фішка цього видання — структура і стислість викладу.

Автор зібрав в одному місці всі топові теорії, які допоможуть коучу зорієнтуватися у великій кількості можливих підходів та принципів і вибрати найкраще для клієнта. Книжка поділена на тематичні розділи, а кожна теорія викладається максимально коротко й водночас містко. Це посібник для зайнятих менеджерів, які цінують свій час і потребують точної інформації без зайвої води. Боб Бейтс чудово впорався із цим завданням! 

005

Б82

Борг, Джеймс. Мистецтво говорити : таємниці ефективного спілкування / Дж. Борг ; пер. з англ. Н. Лазаревич. — Харків : Фабула, 2019. — 304 с.

Бізнес-тренер Джеймс Борґ, відомий своїми відкриттями в галузях спілкування, особистісного розвитку, мови тіла та «контролю мислення», пропонує прості і дієві поради для кожної людини. Його методика допоможе змінити спосіб мислення і поведінку в особистому житті й на роботі, зробить життя цікавішим, насиченішим і позбавить зайвого стресу, а наші навички спілкування сягнуть геть нового рівня.

005

К35

Кемп, Джим. Спершу скажи «НІ». Інструменти професійного переговорника / Д. Кемп ; пер. з англ. О. Кальнової. — Київ : Наш формат, 2019. — 256 с.

Якщо ви повернулися із чергових переговорів з відчуттям, що уклали взаємовигідну угоду, — задумайтеся. Вам пообіцяли максимально можливе, ви трохи поступилися, але очікуєте на перемогу в довгостроковій перспективі? Шкода, утім, ви спокусилися на невигідний компроміс. Тренер з переговорів Джим Кемп кидає виклик популярній стратегії win-win і стверджує, що за такої угоди переможці стають переможеними.

У цій книжці автор для вcix, xтo xoчe нaвчитиcя aбo пoглибити нaвички вeдeння пepeгoвopiв у дiлoвиx cтocункax тa пoзa ними, формулює 33 правила ведення перемовин, учить, як покроково спланувати дії на папері, та пояснює, чому варто спершу сказати неочікуване «ні» партнерам.

005

К35

Кеннеді, Ден. Безжальний менеджмент та ефективність людських ресурсів : путівник багатства / Д. Кеннеді ; пер. з англ. Т. Мухамедшиної. — Харків : Фабула, 2019. — 304 с.

Ця книжка стала відомою на американському континенті завдяки пропонованій надзвичайно ефективній та оригінальній стратегії провадження і ведення бізнесу. Невимушено і просто автор надзичайно цікаво розповідає читачам про природу стосунків у бізнесі між працедавцями і робітниками, висловлює свої рекомендації, як стати заможним і як утриматися на досягнутій висоті. Для досягнення вершин у бізнесі застосовується безліч технологій і саме на багатьох із них загострює свою увагу автор книжки.

Секрети влаштування робочого місця, встановлення найкращих стандартів у своєму бізнесі і найголовніше — можливість постійного отримання і зростання прибутку, роль комфортного робочого місця, про бонуси як обов’язковий атрибут, про ефективність управління процесами продажів, про контроль і довіру, про секрети та рекомендації спілкування, а також деякі нестандартні прийоми для отримання наживи (прибутку) — про це та багато інших засобів менеджменту, що застосовуються у бізнесі, розповідається у пропонованій книжці.

005

К37

Кетмелл, Ед. Корпорація творців : як подолати приховані загрози, що вбивають справжнє натхнення / Е. Кетмелл, Е. Воллес ; пер. з англ. Н. Чушак. — Київ : КМ БУКС, 2018. — 336 с. : іл.

Уже більше двадцяти років Pixar домінує в галузі анімації. Співзасновник та нинішній президент студії Ед Кетмелл ділиться «внутрішньою кухнею» та секретами створення всесвітньовідомих мультфільмів, які вибороли понад двісті нагород — тридцять із яких «Оскари», — а на додачу розповідає історію стосунків із найвідомішим візіонером сучасності, Стівом Джобсом.

Кетмелл ґрунтовно досліджує складові свого приголомшливого успіху: філософські ідеї та практичні питання менеджменту команди творців, а також унікальну комунікаційну структуру компанії, яка дозволяє висловлюватися і бути почутим кожному учаснику.

005

К79

Крейг, Нік. Лідерство починається з призначення / Н. Крейг ; пер. з англ. В. Галкіна. — Харків : Фабула, 2019. — 240 с.

Відомий бізнес-тренер Нік Крейґ розкриває питання важливості вищого призначення кожної людини в житті та в лідерстві. Ми зможемо вповні розкрити свій потенціал у всіх сферах життя, ефективно повести за собою людей і досягти гармонії, якщо дослухаємося до його порад.

Реальні історії, детальні пояснення, приклади з життя автора — це все в новій книжці Ніка Крейґа!

005

Р49

Ріел, Дженніфер. Техніка ухвалення рішень : як лідери роблять вибір / Д. Ріел, Р. Мартін ; пер. з англ. Н. Кошманенко. — Київ : Наш формат, 2019. — 248 с.

Поведінкова наука доводить: ми приймаємо передбачувані рішення і часто собі на шкоду. Ми вкотре сіли за серіал, а не пішли у спортзал? На роботі знову ухвалили не надто успішне компромісне рішення, а продавець-маніпулятор продав нам дорожчий товар?

Один з найвизначніших мислителів у сфері менеджменту Роджер Мартін висунув теорію інтегративного мислення — її суть полягає у вирішенні проблеми за допомогою протилежних ідей як основи для нового рішення. Разом із Дженніфер Ріел вони досліджували вплив ухвалених рішень на подальшу долю компаній. У книжці автори з гумором описують та аналізують історії, коли лідери відомих компаній опинилися перед вибором, наводять цікаві дослідження й діляться досвідом прийняття рішень, що принесуть нам успіх.

Українська культура, народні вірування та традиції

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.

Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу.

Пропонуємо увазі користувачів книжки, що розкривають неповторність й унікальність української національної культури, традицій та вірувань українського народу.

398(477)

Б90

Буйських, Юлія. Жіночі образи української міфології : Колись русалки по землі ходили... / Ю. Буйських ; іл. О. Чернік. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. — 320 с.

Здавна й дотепер українці вірили в русалок, відьом та потерчат, уважали, що «нечистий» дух передчасно померлих змушує їх «ходити» після смерті й шкодити живим, а лісами сновигають звабники-перелесники. Доля та Смерть в уявленнях людей були цілком реальними створіннями, які мали жіночу подобу, так само як Пропасниця та Чума, Неділя і П’ятниця… Розмаїття надприродних істот, чиє походження, вигляд і функції тісно пов’язані із повсякденням людей, становить складну систему міфологічних уявлень населення України.

Ця книжка — поєднання наукової інтерпретації міфологічних вірувань і уявлень українців та «живих» усних текстів, записаних авторкою від носіїв традиції в різних регіонах України. Традиційні жіночі постаті української міфології проаналізовані разом із такими явищами культури, як народна релігійність і народна медицина.

398(477)

К67

Корній, Дара. Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи / Д. Корній ; худож. А. Канкава. — Харків : Віват, 2019. — 352 с. : іл. — (Оберіг).

Книжка поведе нас у дивовижний і самобутній світ українських вірувань. Гортаючи її сторінки, ми дізнаємось про поважного домовика, надійного захисника роду, познайомимося із добрим покутнім, який нашепче нам своє благословення, зазирнемо на гостину до справедливого хлівника, який доброму господареві в усьому сприяє, а ледацюг карає. А якщо поталанить, привабимо духа щастя з удатною сприйєю, які підуть пліч-о-пліч з нами. Однак стережімося роздоріжжя, бо там духи-перевертні заманюють у потойбіччя стомлених мандрівників.

Перед нами постане величний шар культурної спадщини давніх українців, химерний світ чарівних істот праукраїнської міфології, досліджений і опрацьований Дарою Корній.

398(477)

К67

Корній, Дара. Чарівні істоти українського міфу: духи природи / Д. Корній ; худож. А. Канкава. — Харків : Vivat, 2018. — 320с. : іл. — (Оберіг).

Ця книжка — чарівна. Ми не просто погортаємо її сторінки — ми поблукаємо стежками правічного лісу, почуємо його дихання, подивимося в очі старенькому лісовикові, послухаємо чугайстрову сопілку. Може, нам щось прошепоче мавка або побалакає з нами поважний цар Ох… Ми постоїмо біля річки — заскочимо русалок за їхніми пустощами, а звідти недалеко й на гостину до суворих болотяника й болотяниці. А далі — прогулянка полем і луками, де нас зустрінуть і польовик, і спориш, і луговик… Та й вітри з повітрулями супроводжуватимуть нас під час мандрівки. І насамкінець свої таємниці відкриють духи пір року.

Перед нами постає величезний і дуже цікавий шар культурної спадщини давніх українців, химерний світ чарівних істот праукраїнської міфології, досліджений і опрацьований Дарою Корній.

398

М65

Містерія Різдва : [12 страв, віршів, коляд] / упоряд. та світлини С. Савки. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. — 84 с.

Із приходом зими всі ми чекаємо на Різдво. Але як зробити це свято ідеальним? Що приготувати? Що читати та співати?

«Видавництво Старого Лева» підготувало для нас найкращий рецепт затишного сімейного Різдва! Дванадцять страв до столу, дванадцять віршів для настрою та дванадцять колядок для душі під однією обкладинкою в чарівному святковому оформленні.

           398(477)

П57

Попельницька, О. О. Сто великих міфів і легенд України / О. О. Попельницька, М. В. Оксенич. — Київ : Арій, 2009. — 400 с. — (100 великих).

Ця книжка є спробою реконструкції в популярній формі українських міфів на основі згадок у літописах та інших творах давнього і середньовічного письменства, фольклорі, топоніміці й т. ін. Прагнучи хоча б побіжно охопити усі аспекти української міфології, починаючи з найдавніших часів до сьогодення (адже найбільше залишків міфологічних сюжетів українці зберегли в своїх обрядах та ритуальних звичаях — колядках, щедрівках, веснянках, купальських піснях, замовляннях тощо), і, враховуючи той факт, що на книжковому ринку вже існує ціла галузь подібної літератури, автори вважали за потрібне ознайомити читача переважно з міфами і легендами, не відомими широкому загалу, і свідомо уникати дублювання вже достатньо добре висвітлених тем (космогонічні та есхатологічні міфи, слов'янський пантеон тощо). При цьому вони намагались якомога повніше представити різні регіони країни та різні історичні епохи.

39

Р49

Рідна моя Україна : [обряди, повір'я, пісні, прикмети, прислів'я, прикази] / уклад. І. І. Сметана. — Харків : Віват, 2019. — 532 с. : іл. — (Оберіг).

У книжці наведено відомості про чудові, цікаві, неймовірно захопливі українські звичаї та обряди, давні повір’я, важливі прикмети, дивовижні символи, народні знання та таку прекрасну й глибоку українську творчість, про побут і працю українців, а також тексти пісень, народних усмішок, скоромовки, лічилки, прислів’я і приказки.

Це видання — прекрасна збірка народної мудрості та цінного досвіду старших поколінь.

  

398(477)

С28

Северинюк, Валентин Матвійович. Популярні українські прислів'я та приказки : тематичний коментований словник : для всіх небайдужих до народної мудрості, образного мислення та українського слова / В. М. Северинюк. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2019. — 176 с.

Структура словника тематична. Він має 16 розділів, визначених відповідно до головних сфер життєдіяльності людини — духовно-культурної, економічної, соціальної, суспільно-політичної. Прислів’я та приказки згруповано за різними значеннями, що пов’язані з людською індивідуальністю, звичками, рисами характеру, особистим та колективним досвідом, моральністю, освітою, соціальними цінностями, трудовою діяльністю, родинними зв’язками, історичною пам’яттю, релігією тощо.

Віртуальна виставка «Крим: історія та сучасність»

Упродовж багатьох століть на кримській землі відбувалися бурхливі історичні події. Крим має величезний курортно-рекреаційний потенціал, який забезпечують природні курортні фактори та унікальні ландшафти, славиться численними пам`ятками археології, історії, культури, архітектури та містобудування.

Пропонуємо увазі користувачів найновіші книжки із фондів Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, які розповідають про історію, літературу, культуру та природу Криму.

821(477)

А60

Алядін, Шаміль. Мердивен : кримськотатарська проза українською : пер. з кримськотатарської і російської мови / Ш. Алядін ; упоряд.: П. Сачек, Н. Гончаренко ; ред. О. Гриценко. — Київ : Майстер книг, 2018. — 298 с. : іл.

«Мердивен» — містить три твори письменника, публіциста Шаміля Алядіна. У кожному з них ідеться про важливий період історії кримськотатарського народу. Роман «Запрошення на бенкет диявола» відкриває читачам, якими були часи національного відродження. Автобіографічна повість «Я — ваш цар і бог» присвячена трагедії депортації кримських татар. А публіцистичний нарис «Жертви Кремля» описує долю кількох відомих діячів кримськотатарської політичної верхівки. Усе це окреслює доволі цілісну картину життя кримськотатарського народу протягом ХХ ст.

94(477)

Г87

Громенко, Сергій. 250 років фальші: російські міфи історії Криму / С. В. Громенко ; худож-.оформ. О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків : Фоліо, 2019. — 255с. : іл. — (Справжня історія).

Анексія Криму, яка викликала найбільшу політичну кризу в Європі з часів Другої світової війни, зумовила й небачений розквіт політичної міфології. 2014 року з безлічі окремих міфів і сфальсифікованих фактів на світ з’явився так званий Міф про «КримНаш», що мав на меті виправдати в очах світу агресивну політику Російської Федерації. Невже Крим — споконвічно російська земля? Чи правда, що кримські татари — геть усі зрадники? Чи дійсно півострів став частиною України незаконно? І чи реально всі кримчани як один проголосували на референдумі за приєднання до Росії? Відповідям на такі запитання й присвячена ця книга.

821(477)

К85

Кримський інжир : антологія / уклад.: А. Алієв ; А. Левкова. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2019. — 424 с.

Крим — це особливий край, омитий морем та зігрітий сонцем, і здається, що навіть вітер, який не знає кордонів, тут віє по-іншому. Це земля кримськотатарського народу, який, попри всі історичні та політичні реалії, намагається зберегти свою мову, культуру, релігію, світоглядні принципи, творити свою літературу. Ця книжка об’єднала найкращі твори учасників першого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський інжир», що відбувся 2018 року.

Поезія і проза, переклади українською і кримськотатарською, що увійшли до антології, дуже різні за жанром, стилем і поетикою, проте Крим — це та спільна тема, що їх об’єднує. У кожному творі своя емоційна тональність: біль і глибокий, як море, смуток, але водночас розуміння того, що можна втратити рідний дім, та головне — не втратити власної й національної ідентичності.

94(477)

К90

Кульчицький, Станіслав. Кримський вузол / С. Кульчицький, Л. Якубова. — Вид. 2-ге. — Київ : Кліо, 2019. — 496 с.

У книжці висвітлено історичні передумови, економічні підоснови, внутрішні та зовнішні причини формування кримського вузла, а також окреслено можливі сценарії його розв'язання. Показано, що цинізм подій так званої «кримської весни» спричинив неочікуваний для правлячих кіл Росії ефект. Україна тимчасово втратила Крим, однак Росія назавжди втратила Україну та українців. Розтиражоване російськими мас-медіа гасло «Крим наш!» і події «кримської весни» стали найпотужнішими прискорювачами процесу українського націєтворення, що лежить в основі формування громадянського суспільства та розбудови новітньої України.

343(477)

Л84

Луканов, Юрій. Пресувальна машина: як Росія знищувала свободу слова в Криму / Ю. Луканов ; ред. Т. Печончик ; Центр інформації про права людини. — Київ : КБЦ, 2018. — 176 с.

Це — перша зведена публікація спогадів журналістів про репресії російської окупаційної влади проти засобів масової інформації в Криму.

У книжці задокументовані свідчення понад двадцяти журналістів та медіавласників. Серед них: Мирослав Мамчак, Валентина Самар, Тетяна Рихтун, Стас Юрченко, Олена Механік, Володимир Притула, Гаяна Юксель, Олена Юрченко, Шевкет Наматуллаєв, Сергій Мокрушин, Ярослав Пілунський, Олена Лисенко, Ірина Сєдова, Валерій Кулик, Андрій Сенченко, Ібраім Умеров, Наталія Кокоріна, Микола Семена, Андрій Клименко, Тетяна Гучакова, Осман Пашаєв, Ельвіна Сеітбуллаєва, Анна Андрієвська, Ленур Іслямов, Ельзара Іслямова.

У виданні Юрій Луканов розповідає історію цілеспрямованої боротьби з вільною пресою на півострові. Йдеться про побиття, незаконні затримання, тортури та погрози, пошкодження та вилучення техніки, відкриття сфабрикованих кримінальних справ та інші репресивні дії щодо журналістів, до яких вдалась Росія після окупації Криму.

Книжку видано Центром інформації про права людини. Видання стало можливим завдяки фінансовій підтримці Посольства Великої Британії в Україні.

Чорнобиль: загублений світ

26 квітня 1986 року. Була весна – квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Чорнобиль... Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд, здичавілих звірів. А ще не так давно це було звичайне містечко як і інші в Україні.

Весною воно ховалось у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут любили відпочивати кияни. Їхали звідусюди, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком за Іпатіївський літописом, князь Рюрик Ростиславич полював у місцевих лісах, тоді місто належало до Київського князівства, пізніше до Великого Князівства Литовського, з 1569 до Речі Посполитої, у 16-17 столітті поселення у власності магнатів Сапіг і Ходкевичів.

Важко сказати, чому саме Чорнобилем було назване місто. Історики вважають, що це від слова «чорнобильник», як в давнину називали полин. І так само, як той гіркий полин, доля краю не була легкою. Але минало лихоліття, приходив мир, і знову щедра земля дарувала людям свої невичерпні багатства.

У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік уже працювало чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції, виникло місто. Його назвали Прип'ять – за назвою місцевої річки.

Біографія Прип’яті розпочинається 4 лютого 1970 року, коли будівельниками було забито перший кілочок, та було викопано перший ківш землі для будівництва фундаментів будівель. Вибір місця розташування міста був найоптимальнішим, оскільки поруч були залізнична станція, автотраси, вкрай доречним було наявність річки

Своєрідне обличчя мало м. Прип’ять завдяки композиціям мікрорайонів, розташованих радіусами навколо загальноміського центру. Тут вдало використано світлову рекламу, яскраві пано і декоративну кераміку на фасадах споруд. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад... І ніщо не віщувало біди...

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

І засурмив третій янгол - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип, і спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій - Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...

Згадка в Біблії

Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Шашенюк, який заступив тієї ночі на зміну. Його, обпаленого і опроміненого, винесли на руках пожежники. Тіло його вивезли із зони і поховали на першому сільському кладовищі. А Валерія так і не знайшли. Четвертий блок став для нього і могилою і пам’яттю...

Пізніше їх назвуть ліквідаторами наслідків аварії. А в ту трагічну ніч, з 25 на 26 квітня 1986­го року, вони були просто пожежними, які першими прибули для гасіння пожежі на Чорнобильську атомну станцію. Їх було 28 чоловік, які вступили в боротьбу з вогняною стихією, взяли на себе жар полум'я і смертоносний подих реактора.

Начальники караулів Володимир Правик і Віктор Кібенок, Леонід Телятников, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тішура, Микола Титенок, загинули на початку, прийнявши смертельну дозу радіації, решта – трохи пізніше згасли у московській клініці.

Пріоритетним завданням було гасіння вогню на даху станції і території довкола будівлі, що містила енергоблок № 4 для того, щоб захистити енергоблок № 3 і тримати його основні охолоджувальні системи в робочому стані.

Вогонь гасили до 5 години ранку. У середині четвертого блоку його вдалося загасити лише до 10 травня 1986 року, коли більша частина графіту згоріла.

В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років).

27 квітня 1986 року висота забрудненого радіонуклідами повітряного струменя, що виходила зі зруйнованого енергоблоку, перевищувала 1200 метрів, рівень радіації в ній на відстані 5-10 кілометрів від місця аварії становив 1000 мілірентген на годину. Зупинити активний викид радіоактивних речовин зі зруйнованого реактора вдалося лише до кінця травня 1986 року.

Досі однозначної думки про те, що стало причиною катастрофи на атомній станції немає.

•  Одні стверджують, що причина в бракованому обладнанні і грубих помилках при будівництві АЕС.

•   Інші бачать причину вибуху в збої системи охолодження реактора.
•   Треті переконані, що винні у всьому експерименти по допустимому навантаженні, під час яких відбулося грубе порушення правил експлуатації.
•  Четверті впевнені, що якби над реактором знаходився захисний бетонний ковпак, побудовою якого знехтували, такого поширення радіації, що сталось в результаті вибуху, не було б.

Найімовірніше, ця жахлива подія сталась через сукупність усіх факторів.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію, Велику Британію та острів Мен.

Інформація про радіацію прийшла не з СРСР, як мало б бути, а з Форсмаркської АЕС (1100 км від місця аварії) в Швеції, коли на одязі співробітників27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоку радіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема.

Після оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що буде потрібно робити евакуацію міста Прип'ять. Евакуація була запланована на 26 квітня, але вона була затримана за рішенням уряду СРСР та ЦК КПРС і почалася лише 27 квітня 1986 року в 14:00. Це було явною помилкою, оскільки в цей день вітер дув в напрямі Прип'яті, яка знаходилася за 4 кілометри від ЧАЕС. Сосновий бір, який знаходився між містом і ЧАЕС під дією радіації перетворився на «Рудий ліс».

Незважаючи на це, ні 26, ні 27 квітня населення не попередили про небезпеку і не надали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися, щоб зменшити вплив радіоактивного випромінювання. Перше офіційне повідомлення було зроблене на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти, але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося і створювалося враження, що будь-яка загроза локалізована, хоча це було не так.

За оцінками, протягом 1986–1987 рр. до ліквідації наслідків аварії було залучено понад 350000 чоловік-«ліквідаторів» з числа військовослужбовців, працівників АЕС, місцевої міліції та пожежних служб. Досить високі дози радіації отримали близько 240000 чоловік під час проведення робіт з ліквідації наслідків аварії в межах 30-кілометрової зони, виконання робіт з консервації аварійного 4-го блоку АЕС – будівництва «Саркофагу», очищення дахів АЕС, створення системи захисту водних об'єктів. Згодом число зареєстрованих ліквідаторів збільшилося до 600000. Навесні та влітку 1986 року 116 тис. осіб були евакуйовані із зони Чорнобильської АЕС. У наступні роки було переселено ще 230 тис. чоловік, але лише невелика їх частина піддалася впливу високих рівнів радіації.

В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей, а на екранах телевізорів демонструвалася карта повітряних потоків в Центральній і Східній Європі, в Києві і інших містах України та Білорусі проводилися демонстрації і гуляння, які були присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення.

Станом на 3 травня було евакуйовано населення 10-кілометрової зони. До 6 травня було евакуйовано населення інших населених пунктів 30-кілометрової зони

Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитовидної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10 % померло і 165 000 стало інвалідами.

Точне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню.

Мертва чорнобильська земля. Мертві і спустошені села. Вони нас насторожують своїм мовчанням. Земля залишилась без своїх господарів і винні в цьому самі люди. Залишились самотні подвір’я, стара груша, стежка, хвіртка, якою безжалісно колихає вітер. Поскрипуючи, вона ніби промовляє вже ніколи сюди не прийдуть господарі,не почуєш ти їхніх веселих голосів. Тільки виє сумовита тиша і біль… Стоїть такий рідний дім, та живе в ньому тільки відлуння людських голосів.

Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на  підвіконні залишена дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ  страшного сьогодення.