«Герої не вмирають. Просто йдуть з Майдану – в небо»

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко,хоч Майдан ридав…

І з кров ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

                                              

Й заплакав Бог, побачивши загін —

Спереду–сотник ,молодий,вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній–сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела,злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

   Сьогодні, 20 лютого, в Україні пам'ятний день вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. Серед полеглих семеро уродженців Тернопільщини — сучасних Героїв України.

      Згадаємо їх поіменно:

Капінос Олександр Анатолійович – народився 10 березня 1984, село Дунаїв Кременецького району. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, – каже його друг Михайло Згар. – Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер

Голоднюк Устим Володимирович – народився 12 серпня 1994, місто Збараж. Був захисником Майдану з листопада 2013 року. 30 листопада був побитий. Як тільки рани зажили, знову поїхав на Майдан. Загинув внаслідок вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року.

Костенко Ігор Ігорович – народися 31 грудня 1991року в с. Зубрець Бучацького району. 20 лютого 2014 року був убитий в районі Жовтневого палацу.

Мойсей Василь Михайлович – народився 23 березня 1992 в с. Зубрець Бучацького району Тернопільської області, проживав у м. Ківерці, Волинська область. Приїхав на Майдан у Київ в ніч з 18 на 19 лютого. 20 лютого 2014 року помер у 17-й лікарні Києва від вогнепального поранення у грудну клітину.

Войтович Назар Юрійович – народився 2 червня 1996 року в с. Травневе Збаразького району. Навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу, був єдиною дитиною в сім’ї. Загинув 20 лютого 2014 року.

Слободян Тарас Ігорович – народився 10 грудня 1982 року в Тернополі. Хлопець перебував на Майдані у Києві, проте, потім безслідно зник (з грудня місяця місцеперебування невідоме). Знайшли його аж у березні на Сумщині в лісі. Дата смерті невідома. Похований 5 березня 2014 року на Микулинецькому цвинтарі в Тернополі.

Аксенин Василь – 4 лютого 1964 р. народився у с. Летячому, Тернопільська область. Був мешканцем Чернівців, де працював різноробочим. Василь був важко поранений 20 лютого у Києві. Наприкінці лютого його відвезли до Польщі на лікування. 12 березня помер. У нього залишилася дружина та двоє синів.

Оксана Содомора, головний бібліотекар відділу читального залу

Новинки читального залу

Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.  

Народні звичаї охоплюють усі сфери громадського, родинного і суспільно—політичного життя. Звичаї — це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах. Звичаї, як і мова — вироблялися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу.

Історія українських звичаїв і традицій найкраще відображена в одязі, або як зараз прийнято говорити — національних одностроях, які носили нащі пращури. Одяг є невідʼємною частиною нашої культури. Наш народ протягом століть і тисячоліть будував свою побутову культуру, найкраще пристосовану до власних природно—географічних умов, створюючи предмети побуту й одяг, що робить його різнобарвним, відмінним і таким унікальним. 

У відділі читального залу пропонуємо вашій увазі виставки «Традиції та звичаї українського народу» і «Нові надходження». 

Ольга Гапочка, бібліотекар відділу читального залу

Віртуальна виставка "Новинки - цікавинки"

Макіавеллі Н. Державотворець / Н. Макіавеллі. – Київ: Арій, 2014. – 224 с. – (Антологія мудрості)

 


«Державотворець» – це політичний трактат, який являє собою збірник правил успішної політичної діяльності, створений з історичного та практичного досвіду існування людської природи, що залишається незмінною за всіх політичних устроїв, які проходять природний цикл розквіту та занепаду. Незважаючи на те, що твір був написаний у 1513 році, а опублікований 1531 року, він залишається актуальним і зараз. Іноді навіть здається, що методи, про які пише Макіавеллі, ніби взяті з сучасного політичного життя України та сусідніх країн.

Наполеон: афоризми та крилаті вислови / пер. І. Андрущенка. – Київ: Арій, 2014. – 128 с. – (Антологія мудрості)

 

У цьому виданні зібрано афоризми та вагомі вислови Наполеона Бонапарта – французького імператора (1804-1815), великого полководця, який завоював майже всю Європу, мудрого державного і політичного діяча, академіка Французької академії наук, автора численних творів.

Наполеон був не лише відомим політиком, а й красномовним оратором, який вирізнявся гострим слівцем. Запроваджені ним закони діють у Франції дотепер, а мудрі вислови знають у всьому світі. Його афоризми цікаві, влучні й дотепні. Вони мають глибокий зміст і торкаються різних питань людського буття: політики, управління державою, війни, свободи, дружби, героїзму та патріотизму.

Мусасі М. Книга п’яти кілець / М. Мусасі. – Київ: Арій, 2014. – 128 с. – (Антологія мудрості)

Книга П’яти Кілець – філософський трактат і духовний заповіт, написаний у XVII столітті самураєм Міямото Мусасі за два роки до смерті. Це книга про мистецтво Стратегії. Вона складається з п'яти частин: Книги Землі, Книги Води, Книги Вогню, Книги Вітру та Книги Порожнечі. У ній описані різноманітні школи володіння мечем, вказано, яким видом зброї, де і коли необхідно користуватися, а також йдеться про те, чим саме самурай відрізняється від звичайної людини. Понад три століття книгою відомого середньовічного фехтувальника користуються у різних сферах людського буття: державне управління, воєнна стратегія, ведення бізнесу. Це своєрідний підручник з кендзюцу, у якому описано основні прийоми використання меча катана. Цей трактат досі вивчається майстрами бойових мистецтв.

Сунь-цзи. Мистецтво війни / Сунь-цзи. – Київ: Арій, 2015. – 128 с. – (Антологія мудрості)

Ця книжка – найдавніший із відомих людству трактат про воєнне мистецтво та його філософію. Його створив понад два тисячоліття тому китайський стратег, воїн і філософ Сунь-цзи. Він у стислій формі виклав базові принципи ведення війни та готування до неї. Ця книжка – джерело воєнної мудрості та практичне керівництво з тактики та стратегії воєнних дій.

Уінстон Черчілль: афоризми та крилаті вислови / пер. Л. Дудченко. – Київ: Арій, 2014. – 208 с. – (Антологія мудрості)

 



Уінстон Черчілль – британський державний і політичний діяч, прем’єр міністр Великобританії; військовий, журналіст, письменник, почесний член Британської академії, лауреат Нобелівської премії з літератури (1953). Він був не просто відомим політиком, а однією з найяскравіших постатей світової історії. Це була людина-легенда, майже міф, родом із тих часів, коли світовими державами керували яскраві й оригінально мислячі особистості.

Мудрість Сходу: афоризми та крилаті вислови / укл. Л. Дудченко. – Київ: Арій, 2014. – 224 с. – (Антологія мудрості) 

У цій книзі зібрано афоризми та крилаті вислови найвизначніших представників культури Сходу. У них порушуються нагальні проблеми людського життя: дружба та вірність, любов і щастя, багатство й бідність, розум і невігластво.

 

Лао-Цзи. Дао Де Цзін: книга про шлях та силу / Лао-Цзи. – Київ: Арій, 2014. – 128 с. – (Антологія мудрості)

У трактаті «Дао Де Цзін» («Книга про шлях та силу») давньокитайського філософа VI-V ст. до н.е. Лао-Цзи викладено думки про істинну віру та шлях життя. Автор розмірковує про те, як переходити від життя тіла до життя духу. Саме це вчення філософа становить основу даоської релігії, однієї з трьох найпоширеніших релігій сучасного Китаю.

Арабська мудрість / пер. Л. Дудченко. – Київ: Арій, 2015. – 128 с. – (Антологія мудрості) 

У цій книзі зібрано афоризми та висловлювання найвидатніших представників арабської культури, а також чимало народних прислів'їв та приказок, влучних порівнянь і метафор. Створені в сиву давнину, вони актуальні й сьогодні, адже вчать сучасного читача гідності, справедливості, шанобливого ставлення до батьків та любові до рідного краю.

Любов і родина: афоризми та крилаті вислови / за ред. Г. Латника. – Київ: Арій, 2014. – 208 с. – (Антологія мудрості) 

У цьому виданні зібрано перлини людської мудрості – афоризми та крилаті вислови мислителів, учених, письменників, поетів, відомих суспільних і політичних діячів різних епох і народів про найпотаємніше, найзагадковіше та найблагородніше людське почуття – любов та всі її прояви. У книзі ви знайдете чимало цінних порад і практичних рекомендацій. Окремий розділ присвячено яскравим і глибоким висловам про шлюб і родину, які будуть цікаві й корисні сучасному читачеві, особливо молоді, та сприятимуть його моральному самовдосконаленню. 

150-річчя від дня народження Андрея Шептицького

29 липня 2015 року Україна та світ відзначали 150-річчя від дня народження видатного українського церковного та суспільного діяча Андрея Шептицького.

Роман Марія Александр Шептицький (таке ім’я він отримав при хрещенні) походив із старовинного графського роду. Першу освіту здобув удома, у с. Прилбичі (тепер – Яворівський район Львівської області). Потім навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 році Роман вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обітниці і прийняв ім’я Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. У 1892 році єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священика. 2 лютого 1899 року імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 року він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Андрей Шептицький залишався до кінця свого життя.

Перш за все митрополит Шептицький здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвічених священиків. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. Андрей Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові восьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей, а в 1914 році– український університет у Львові.

З того часу, як Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. У статусі митрополита, Шептицький двічі відвідав Росію (у 1907 та 1912 роках) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею.

Андрей Шептицький бажав зблизити до католицької Церкви не тільки православних українців, але й увесь Схід. При цьому католицтво він розумів у широкому екуменічному сенсі.

Ідея з’єднання роз’єднаного християнського світу була домінуючою ідеєю митрополита Шептицького. З’єднання церков він вважав місією свого життя. Все це стало приводом для арешту Андрея Шептицького під час окупації Львова російським військом у 1914 році. Митрополит перебував на засланні у Росії до 1917 року, але й там він не припиняв своєї екуменічної діяльності. В травні 1917 року він зібрав собор Російської греко-католицької церкви, екзархом якої призначив Леоніда Федорова.

Андрей Шептицький вів також активну політичну діяльність, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Найбільшим його політичним досягненням стала у 1914 році домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.

У період між двома світовими війнами митрополит Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933 році, як і багато інших представників церкви, засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав євреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.

Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року, залишивши по собі величезний спадок у вигляді трактатів, листів, послань, звернень та матеріальних плодів своєї діяльності.

Все своє життя митрополит Шептицький посвятив служінню Богу, Церкві та українському народу. Заповітною його мрією була єдність українців, яка була запорукою утворення об’єднаної християнської Церкви і розбудови власної держави. Продовжуючи політику своїх попередників – митрополитів Велямина Рутського та Петра Могили, Андрей Шептицький, не приховуючи своїх мотивів, щиро прагнув втілити в життя програму єдності християнської Церкви. Проте його наміри значно випередили свій час і залишаються нереалізованими й нині. Духовний заповіт митрополита є закликом до усіх християнських Церков сьогоднішньої Української держави до широкої екуменічної діяльності з метою подальшого порозуміння та взаємного зближення.

Усіх, хто бажає детальніше ознайомитися із найвидатнішим діячем української національної церкви ХХ ст , запрошуємо завітати до читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, для вивчення життя та діяльності митрополита Андрея Шептицького.

                                              Валентина Вітенко, зав. сектору МБА

Новинки видавництва Імекс-ЛТД

   Побудова кар’єри : навч.-метод. посіб. / за ред. О. В. Мельника. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. —172 с.

Навчально-методичний посібник «Побудова кар’єри» (для педагогічних працівників) є складовою створеного співробітниками лабораторії трудово­го виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання НАПН Украї­ни програмно-методичного комплексу «Побудова кар’єри» для 10-11 класів, який має на меті формування компетентності старшокласника у виборі про­фесії й успішної реалізації в майбутньому професійної кар’єри. Структура і зміст посібника відповідає навчальній програмі профорієн­таційного спрямування «Побудова кар’єри», яка розроблена у варіанті 70 го­дин. У ньому розкриті основні теоретичні положення, якими мають оволодіти старшокласники в процесі вивчення заданих програмою розділів і тем. Нав­чально-методичний посібник може бути використаний педагогами також під час обраної ними програми «Побудова кар’єри» у варіанті 9, 17 і 35 годин і вчителями-предметниками, класними керівниками, шкільними психологами і соціальними педагогами під час реалізації інших профорієнтаційних заходів у старшій школі.

Фізичне виховання учнів початкових класів у позакласній роботі загальноосвітніх навчальних закладів : навч.-метод. посіб. / за ред. М. Д. Зубалія. ­­— Кiровоград : Імекс-ЛТД, 2014. —172 с.

У посібнику розкрито особливості формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1-4-х класів загальноосвітньої школи, проаналізовано сучасний стан фізичного виховання учнів початкових класів  у позакласній роботі.

Для вчителів фізичної культури, керівників і тренерів спортивних секцій, аспірантів, батьків. 

Фізичне виховання старшокласників у позакласній роботі загальноосвітніх навчальних закладів : навч.-метод. посіб. / за ред. М. Д. Зубалія. — Кiровоград : Імекс-ЛТД, 2014. — 172 с.

У навчально-методичному посібнику розкрито  історію становлення й розвитку поняття «позакласна робота», проаналізовано сутність і зміст спортивної діяльності, розкрито особливості фізичного виховання, проведено сутнісний аналіз термінології і змісту позакласної роботи, визначено сутність і зміст туризму в літературі та інші теми.

Для вчителів фізичної культури, викладачів фізичного виховання, тренерів спортивних секцій, аспірантів, батьків та читачів, які цікавляться питаннями фізичного виховання.

Фізичне виховання підлітків у позакласній роботі загальноосвітніх навчальних закладів : навч.-метод. посіб. / за ред. М. В. Тимчика. — Кiровоград : Імекс-ЛТД, 2014. — 172 с.

 У посібнику теоретично обґрунтовано фізичне виховання підлітків у процесі ігрової діяльності, розроблено педагогічні умови підвищення ефективності фізичного виховання підлітків, запропоновано рекомендовані плани-конспекти з волейболу, баскетболу, футболу, гандболу.

     Для вчителів фізичної культури, тренерів спортивних секцій, аспірантів, батьків.      

    

Формування превентивного виховного середовища загальноосвітнього навчального закладу : навч.-метод. посіб. / за заг. ред. В. М. Оржеховської. —  Кiровоград : Імекс-ЛТД, 2014. —172 с.

У посібнику представлені теоретико-методологічні засади створення превентивного виховання середовища загальноосвітнього навчального закладу, окреслена партнерська взаємодія, моніторинг процесу формування превентивного виховного середовища, його педагогічний менеджмент. 

            Ольга Біляшевич,

           бібліотекар відділу читального залу

Нові надходження

Димид, К. Каміння майдану / К. Димид, М. Димид ; Український Католицький Університет. — Львів : Свічадо, 2014. — 280 с. 

Минув рік, відколи наше суспільство почало жити у новому вимірі. Минув рік, відколи слово «майдан» набуло для нас особливого значення і стало символом свободи і гідності. Історики намагаються зібрати факти, узагальнити і дати оцінку всьому, що відбувається з нами. Але, як написав Данило Яневський у передмові до книжки «Каміння Майдану», ніхто не зможе зібрати і узагальнити усе пережите, усі емоції і почуття учасників Революції Гідності.

Є час розкидати каміння і час його збирати. Ця книжка — спроба отця Михайла Димида і його доньки Климентини, активних учасників Революції, зібрати, позначені впродовж тривання Майдану, каміння. Кожна сповідь, Свята Літургія, розмова, вчинок, споглядання, кожен розпач і заклик — це камінь, з якого побудована книжка.

Альбом «Каміння Майдану» — це погляд у минуле, який має стати початком Майбутнього, Майбутнього шляхетного, сильного, мирного.

Королевський, К. Митрополит Андрей Шептицький (1865-1944) / К. Королевський ; пер. з фр. Я. Кравець ; Ін-т Екуменічних Студій Українського Католицького Ун-ту ; Ін-т Ім. Св. Климента Папи Українського Католицького Ун-ту в Римі. — 2-е вид., випр. — Львів : Свічадо, 2014. — 512 с.

Літературу про Слугу Божого Митрополита Андрея Шептицького поповнив унікальний твір отця Кирила Королевського, довголітнього соратника, однодумця і послідовника справи Митрополита. Допитливий і вдумливий читач знайде чимало нового і повчального в захопливій розповіді про Кир Андрея Шептицького — Глави УГКЦ, суспільного діяча, інтелектуала, мецената — на широкому родинному, релігійно-церковному та історичному тлі.

 

Історія країн Західної Європи та Північної Америки Нового часу (кінець ХV-початок ХІХ ст.) : навч. посібник / ред. З. А. Баран. — Київ : Знання, 2015. — 533 с. 

У навчальному посібнику розкрито тенденції суспільного, політичного, економічного та культурного розвитку Західної Європи, їхні вияви у країнах регіону та Північної Америки у добу Нового часу (кінець XV — початок ХІХ ст.). Тематична побудова підпорядкована поєднанню двох засад: з одного боку — показати взаємини народів і держав на тлі поширення провідних цивілізаційних ідей, а з іншого — дати студентам важливу інформацію про основні події в історії країн Заходу.

Тітов, І. Особистісне становлення дитини: суб’єктивний вимір : монографія / І. Тітов, О. Кравченко, Л. Москаленко. — Київ: ВЦ «Академія», 2015. — 152 с. — (серія «Монограф»)

Різноманітні аспекти особистісного формування дитини автори монографії досліджують на основі суб’єктивного підходу в психології. З цієї концептуальної платформи аналізують психологічний розгляд вікових можливостей, передумов, внутрішніх і зовнішніх сил психічного розвитку, механізми становлення і розгортання суб’єктивності її особистісного буття.

Відлуння Майдану / упоряд. Л. Любарська. — Тернопіль : Терно-граф, 2014. — 288 с.

Книжка «Відлуння Майдану» — це колективний збірник поетів України, своєрідна сповідь через Слово перед совістю кожного. Вона про тих патріотів України, які виборювали свободу на Майдані Незалежності холодної зими 2013-2014 рр., про героїчні подвиги Героїв, які поклали своє життя у війні з агресором на сході України і шана тим, які донині виборюють волю для своєї держави в зоні АТО. Кожен твір передає любов до наших українських героїв, починаючи з Євромайдану і закінчуючи подіями на сході нашої країни. Кожен рядок передає гордість за кожного бійця; співчуття тим, хто не дочекався з війни своїх рідних і близьких; надію на те, що Україна переможе.

Бубка, С. Н. Ігри, що підкорили світ. — 2-ге вид. / С. Н. Бубка, М. М. Булатова. — Київ : Олімп. л-ра, 2012. — 132 с.

Ця книга поведе вас стежками славетної олімпійської історії, познайомить із видатними олімпійцями світу. Сторінки книги розкриють перед тобою олімпійську історію — від Олімпійських ігор стародавньої Греції до сучасних.

          Небесна сотня / упоряд. О. Трибушна, І. Соломко. — Харків: Фоліо, 2015. — 206 с. : іл.

«Небесна Сотня» — це книга-реквієм, книга-посвята учасникам Революції Гідності, які віддали своє життя заради України. Книга була написана, аби пам’ять про величезну самопожертву героїв Небесної Сотні назавжди залишилася в серцях українців. Це видання — німе нагадування нам всім про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати справжньою європейською державою.

Людмила Рюміна,

зав. відділу читального залу

120-річчя від дня народження Тодося Осьмачки

Життя духовних пророків, якими є поети, здебільшого тернисте і часом трагічне. Показовим у цьому контексті є життя Теодосія Осьмачки – народного поета невимовно трагічної долі.

Народився Тодось Степанович Осьмачка 16 травня 1895 року на Смілянщині, в селі Куцівка, у багатодітній родині. Батько майбутнього поета працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Пізніше Тодось Степанович назве його «єдиним своїм другом і найблагороднішою людиною між людьми…» і вже будучи в еміграції присвятить йому поему «Поет». Мати поета Ївга Лукієнко була жінкою доброї душі і завжди багато працювала. До матері у митця було особливо ніжне почуття. Розповідали, що при його народженні вона втратила слух і хоч пізніше він частково відновився, почуття провини перед нею у Тодося лишилося назавжди. Юнак пізнав тяжку фізичну працю, постійно допомагаючи матері по господарству. Звідси відчуття смаку до селянського буття, що стало основою його творчості.

У родині було ще чотири сини й дві дочки, і тільки найстаршому синові – Тодосю, який змалку виявив неабиякі здібності до навчання, батько спромігся дати початкову освіту. Спочатку він навчався в Куцівській парафіяльній, а пізніше – в Матусівській двокласній школі.

Перші вірші юний поет почав писати ще в дитинстві, в атмосфері сільської природи, народних звичаїв, переказів, легенд, казок – у тому світі реального і уявного, який спонукає до фантазування, до мислення, до поезії. З цим казково-легендарним світом дитинства він не розлучався все своє життя.

Із початком Першої світової війни 19-річного юнака забирають на фронт. Тяжко сприймав він реалії війни, до того ж, війни глибоко байдужої йому. Гнівний протест проти російського уряду та кривавої бойні знайшов відображення в його поемі «Дума солдата» (до нас не дійшла). За читання цього твору солдатам Тодося Осьмачку було арештовано і віддано до військового трибуналу. Тільки Лютнева революція спасла поета від цілком реальної суворої кари.

Юнак повертається у рідні місця, вчителює. Коли ж з’явилася можливість продовжити навчання, вступає до Київського інституту народної освіти.

Київ став місцем активного прилучення Тодося Степановича до бурхливого літературного життя. Молодий поет увійшов спочатку до АСПИСу (Асоціації письменників), а з її розпадом – до нечисленної, але яскравої іменами «Ланки» (перейменованої згодом на «Марс» – Майстерню революційного слова), куди входили талановиті письменники Валер`ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Іван Багряний, Борис Антоненко-Давидович.

1922-й рік ознаменувався виходом першої поетичної збірки Тодося Осьмачки «Круча». І хоч вона була зовсім невеличкою, всього з 10 поезій, та це не завадило критикам побачити в її авторові неабиякий талант. Ті десять віршів широко відкрили перед читачами поетову душу, повну болю й туги від споглядання навколишньої дійсності. Однак далеко не всі критики зустріли появу на літературному небосхилі України молодого поета схвальними оцінками. Багатьом не сподобалося його вперте небажання співати «в тон» із сучасниками, які славили «звільнений труд» і мріяли про світову революцію.

Наступними своїми збірками «Скитські вогні» (1925 р.) та «Клекіт» (1929 р.) Тодось Степанович все більше й більше поглиблював конфлікт між власною позицією й офіційним політичним курсом. Всі опоненти точно відчули його критичне ставлення до влади й більшовицького режиму, яке поет не надто і приховував. Збірка викликала однозначно негативну оцінку критиків. В умовах, коли сталінська машина репресій була вже запущена, це не віщувало нічого доброго. Нервової напруги завдавав постійний «пресинг» недоброзичливої критики. До цього додалися і трагічні обставини особистого життя: влітку 1928 року одне за одним померли батько й мати, а син не зміг навіть віддати їм останню шану, був у від'їзді. Все це привело до нервового захворювання, яке наклало відбиток на все подальше життя Тодося Осьмачки.

Коли в Україні почалися масові репресії, то хвороба, можливо, врятувала його від загибелі, хоч і не позбавила арештів та тюрем. Влада систематично переслідувала поета, кілька разів його заарештовували, допитували, близько 10 років він провів у будинку для божевільних. Потім – втеча в село, повне забуття й мовчання. То були роки голодомору, арештів, тотальної наруги над селянством. Очевидно, багато з тодішніх вражень увійшло до його повісті «План до двору», в якій оживають страхітливі картини голодомору. Саме тут, на селі, поет займався художніми перекладами, зокрема, творів Вільяма Шекспіра «Макбет» та «Генріх IV», адже знав кілька мов – англійську, французьку, німецьку, польську.

Бажання втекти з країни керувало його спробами перейти західний кордон, але його було піймано й етаповано до в'язниці. Від фізичного знищення поета врятувало лише те, що його вважали психічно хворим. Відтак помістили до лікарні в Києві, звідки Тодось Степанович вийшов тільки після захопленням міста німцями. У житті поета настав новий етап.

Зі Львовом, куди поїхав Тодось Осьмачка в 1942 році, пов'язаний вихід наступної, після 14-ти років вимушеного мовчання, збірки поезій «Сучасникам» (1943 р.), до якої було включено твори, написані протягом років протистояння з нелюдським режимом. Оптимізму в цих віршах, звичайно ж, не додалося, все частіше звучало слово «самота». Можливо, й несподівано звучить, але, здається, в окупованому фашистами Львові Тодось Степанович, після репресивних жахів 30-х, знайшов можливість бодай перевести дух і хоч ледь-ледь відчути в Україні Україну. Саме тут він уперше вдається до прози й пише в 1943 році повість «Старший боярин» Вона присв’ячена Черкащині, Смілянщині – місцям, уздовж і впоперек сходженим Теодосієм Осьмачкою.

Того ж року він залишив Україну й виїхав на Захід, жив у таборах для переміщених осіб. У цей час написав і видав багато своїх праць. В еміграції співпрацював із організацією письменників-емігрантів «Мистецький український рух» (МУР), а також об'єднанням українських письменників у вигнанні «Слово».

В 1947 році Тодось Степанович написав вже згадувану поему «Поет» – автобіографічний твір, який присвятив батькові. Водночас, це поема політична й історична. Чи не вперше в українській поезії з’явився твір, де тема України поставлена як тема космічна, твір, що підносить справді планетарні проблеми й загадки людського буття.

Потім письменник видає збірки поезії «Китиці часу» (1953 р.), «Із-під світу» (1954 р.). У цей час були написані «План до двору» (1951 р.) і «Ротонда душогубців» (1956 р.), де він описав трагедію українського народу в 30-ті роки – голодомор і репресії, та безліч оповідань, спогадів, статей, афоризмів, перекладів.

У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США, Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця й переїжджати від країни до країни. Мешкав у Франції, Югославії, Канаді.

6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування у психіатричну лікарню поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося. 7 вересня 1962 року, на 67 році життя, Тодось Осьмачка помер.

Усіх, кому цікава постать людини незвичайних талантів, великого правдолюба, запрошуємо завітати до читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, для ознайомлення із незрадливим сином свого народу й Батьківщини, воістину народним поетом — Теодосієм Степановичем Осьмачка. 

                                 Валентина Вітенко, зав. сектором МБА ТОУНБ