Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

пʼятниця, 28 серпня 2015 р.

150-річчя від дня народження Андрея Шептицького

29 липня 2015 року Україна та світ відзначали 150-річчя від дня народження видатного українського церковного та суспільного діяча Андрея Шептицького.
Роман Марія Александр Шептицький (таке ім’я він отримав при хрещенні) походив із старовинного графського роду. Першу освіту здобув удома, у с. Прилбичі (тепер – Яворівський район Львівської області). Потім навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 році Роман вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обітниці і прийняв ім’я Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. У 1892 році єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священика. 2 лютого 1899 року імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 року він був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Андрей Шептицький залишався до кінця свого життя.
Перш за все митрополит Шептицький здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвічених священиків. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. Андрей Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові восьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей, а в 1914 році– український університет у Львові.
З того часу, як Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. У статусі митрополита, Шептицький двічі відвідав Росію (у 1907 та 1912 роках) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею.
Андрей Шептицький бажав зблизити до католицької Церкви не тільки православних українців, але й увесь Схід. При цьому католицтво він розумів у широкому екуменічному сенсі.
Ідея з’єднання роз’єднаного християнського світу була домінуючою ідеєю митрополита Шептицького. З’єднання церков він вважав місією свого життя. Все це стало приводом для арешту Андрея Шептицького під час окупації Львова російським військом у 1914 році. Митрополит перебував на засланні у Росії до 1917 року, але й там він не припиняв своєї екуменічної діяльності. В травні 1917 року він зібрав собор Російської греко-католицької церкви, екзархом якої призначив Леоніда Федорова.
Андрей Шептицький вів також активну політичну діяльність, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Найбільшим його політичним досягненням стала у 1914 році домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.
У період між двома світовими війнами митрополит Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933 році, як і багато інших представників церкви, засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав євреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.
Помер Андрей Шептицький 1 листопада 1944 року, залишивши по собі величезний спадок у вигляді трактатів, листів, послань, звернень та матеріальних плодів своєї діяльності.
Все своє життя митрополит Шептицький посвятив служінню Богу, Церкві та українському народу. Заповітною його мрією була єдність українців, яка була запорукою утворення об’єднаної християнської Церкви і розбудови власної держави. Продовжуючи політику своїх попередників – митрополитів Велямина Рутського та Петра Могили, Андрей Шептицький, не приховуючи своїх мотивів, щиро прагнув втілити в життя програму єдності християнської Церкви. Проте його наміри значно випередили свій час і залишаються нереалізованими й нині. Духовний заповіт митрополита є закликом до усіх християнських Церков сьогоднішньої Української держави до широкої екуменічної діяльності з метою подальшого порозуміння та взаємного зближення.
Усіх, хто бажає детальніше ознайомитися із найвидатнішим діячем української національної церкви ХХ ст , запрошуємо завітати до читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, для вивчення життя та діяльності митрополита Андрея Шептицького.


                                              Валентина Вітенко, зав. сектору МБА