Вчимо дітей спілкуватися.

 

Для людини знаходитися серед людей — життєва необхідність. Спілкування – стосунки між людьми, які включають сприйняття і розуміння іншої людини, обмін інформацією і спільну взаємодію. Когнітивне спілкування - обмін інформацією і знаннями. А ще під час війни це може допомогти зберегти здоров’я і життя. Тому так важливо навчити дітей цій взаємодії. У цьому допоможуть книжки з фонду читального залу ТОУНБ.

74

В90 

Вчимо дітей спілкуватися / упоряд.: Л. Шелестова, Н. Чиренко, Н. Чернякова. — К. : Шк. світ, 2011. — 128 с. — (Бібліотека "Шкільного світу").

Незнання законів спілкування не звільняє від відповідальності за його наслідки! Особливо сьогодні, коли успіх кожного залежить від його комунікаційної майстерності. Ви хочете жити в дружньому світі, легко добиватися своїх цілей і приносити радість оточуючим? Тоді вчіться ефективному і безконфліктному спілкуванню.

У книжці зібрані найефективніші і безпрограшні тренувальні вправи, тренінги та виховні заходи, які допоможуть вам налагодити комунікацію з іншими.

88

А43 

Активізація когнітивних процесів у спілкуванні : метод. посібник / за ред. В. П. Казміренка ; Ін-т соціальної та політичної психології. — К. : Міленіум, 2011. — 268 с.

У посібнику пропонують соціально-психологічні технології цілеспрямованого управління когнітивними процесами та пізнавальною діяльністю у складних умовах педагогічної взаємодії. Окремі розділи присвячено питанням організації спілкування в рамках конфліктологічної практики, розроблення соціально-психологічних технологій практичної підготовки фахівців, діяльність яких спрямована на оптимізацію процесів взаєморозуміння, зняття соціальної напруженості, пошук механізмів досягнення соціальної злагоди.

60

М 74

Модернізаційні процеси в освіті та суспільстві : психотехнології супроводу : монографія / за ред. П. Д. Фролова ; Нац. акад. пед. наук ; Ін-т соц. та політ. психології. — КІРОВОГРАД : Імекс-лтд, 2013. — 312 с.

У монографії висвітлюються результати дослідження особливостей групової взаємодії в групах різного типу: навчальних і психотерапевтичних, гомогенних і гетерогенних за гендерним складом, новостворених і давно сформованих, які стабільно функціонують. На основі узагальнення результатів теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтовано концепцію групової взаємодії, що спирається на уявлення про паралельні свідомі і несвідомі процеси групової динаміки, феноменологію архетипів, групових ритуалів, психологічних захистів тощо. Запропоновано методичний інструментарій регуляції внутрішньогрупової та міжгрупової взаємодії конфліктного характеру, а також долання напруженості, яка при цьому виникає.

 Особливу увагу приділено рольовій взаємодії та комунікації як виду взаємодіяння, розкрито механізми взаємодії членів групи залежно від їхнього соціально-психологічного статусу в групі.

88

З-36 

Засади когнітивної психології спілкування : монографія / за ред. В. П. Казміренка ; Нац. акад. пед. наук України ; Ін-т соц. та політ. психології. — Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. — 390 с.

Колективну монографію присвячено проблемам ефективної організації рефлексивних процесів у креативному проектуванні розвитку організованих спільнот, розробленні ефективних комунікацій та мотиваційних передумов розуміння різних суб’єктів. Розкрито соціально-психологічні засади технологій впливу, методів організації спілкування суб’єктів діяльності в конфліктогенних і кризових ситуаціях. Когнітивну складову спілкування розглянуто як різноманітність динамічних та феноменологічних умов перебігу процесів розуміння і взаєморозуміння під час взаємодії в ході вирішення завдань спільної діяльності та розгортання творчого пошуку. Доведено, що упровадження напрацювань сприятиме оптимізації конфліктологічної практики, а численні розробки можуть бути використані в практичній підготовці фахівців, які стикаються у своїй діяльності з проблемами активізації процесу взаєморозуміння, пошуку механізмів соціальної злагоди.

88

І-74  

Інформаційний вплив: теорія і практика прогнозування : монографія / за ред. П. Д. Фролова ; Нац. акад. пед. наук України. — К. : Міленіум, 2011. — 304 с.

У колективній монографії наголошується на доцільності запровадження підходу, відповідно до якого головною “мішенню” інформаційного впливу є суб’єктне ядро особистості, а логіка побудови прогнозу інформаційного впливу має задаватися не окремими повідомленнями, а всією їх сукупністю. Окреслюючи можливості та обмеження прогнозування наслідків інформаційного впливу на психіку людини, автори спираються на власні емпіричні дослідження. Представлений матеріал може становити професійний інтерес для широкого кола фахівців, що цікавляться як теоретичними, так і суто прикладними проблемами впливу інформації на людську свідомість та поведінку.