Видатний український народний письменник, поет, просвітитель та громадський діяч Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 року у Сторонці-Путилові Вижницького повіту (нині смт.Путила). Дитинство провів у рідному селі. Батько його — спольщений шляхтич — займав на час народження сина та пізніше незначні урядові посади. Мати походила з сім'ї українського священника, проте в побуті дотримувалася селянських звичаїв — цю рису перейняв від неї й майбутній письменник. Початкову освіту здобув приватним способом у селі Киселиці.
Творчість Федьковича характеризує коло наскрізних тем і мотивів: краса гуцульських звичаїв зображена ним у багатьох поезіях і більшості оповідань, у драмах "Керманич" та "Сватання на гостинці"; тяготи жовнірського життя представлені в ряді ліричних творів перших років, у поемах "Новобранчик" і "Дезертир", в оповіданнях "Три як рідні брати", "Штефан Славич"; мотив дезертирства втілено в трьох поетичних творах однієї назви "Дезертир". Мотив цей, представлений як романтична ідея втечі від казенного, офіційного світу, наявний також в інших творах письменника. Постійною для творчості Федьковича була тема опришківства. Чимало творів присвячено розробці теми кохання як "люби — згуби", ситуаціям вибору суспільної ролі героєм тощо.
Самобутність ідейно-тематичної, образно-художньої палітри Федьковича-поета демонструють твори про народних месників («Довбуш», «Лук’ян Кобилиця»), громадянська лірика з ідеологічним підтекстом («Україна», «До мого брата Олекси Чернявського…», «Нова Січа»), соціально-побутові полотна («Циганка», «Свекруха», «Волошин»), інтимна поезія («До неї», «Кінець», «Дві пісні рожеві» та ін.), вірші, присвячені дітям, тощо.
Риси романтичної та реалістичної поетики поєднує проза Федьковича: авторські (суб’єктивні й етнічно марковані) народні оповідання родинно-побутового змісту («Люба — згуба», «Серце не навчити», «Безталанне закохання», «Три як рідні брати»); зразки популярної літератури, написаної спеціально для простолюду, а також казки (з використанням мотивів фольклору, творів Г. К. Андерсена, братів Грімм, В. Гауфа), придабашки (смішинки), морально-дидактичні оповідки для дітей та ін.
Перекладав німецькою українські народні пісні та свої твори, українською — Й. В. Гете, Ф. Шиллера, Г. Гейне, Л. Уланда та ін.
1945 в м. Чернівцях засновано літературно-меморіальний музей із філією в с-щі Путилі. Поблизу філії музею встановлено бюст Федьковича (1985), пам’ятники споруджено в с-щі Путилі (2004) і в м. Чернівцях (2014).
Ім’ям письменника названо Чернівецький університет (з 1989).
Засновано іменні премії: 1994 від Чернівецької міської ради та 2014 від Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта».
Немає коментарів:
Дописати коментар