Нельсон Мандела був одним з
найповажніших державних діячів світу, який очолив боротьбу, спрямовану на
подолання режиму апартеїду у Південній Африці та встановлення багаторасової
демократії. Незламна сила волі та надзвичайно насичене життя зробили його
постаттю світового значення.
Після 27 років ув’язнення він вийшов
на волю та став першим в історії ПАР чорношкірим президентом, зігравши провідну
роль у встановленні миру в країні.
Народився Нельсон Мандела у 1918
року у невеличкому селищі Куну поблизу міста Мтата і отримав ім’я Холілала
Далібунга. У Південній Африці Мандела також був відомий як Мадіба (одне з імен
клану кокса, в якому народився майбутній лідер), а англійське ім’я Нельсон
отримав від своєї шкільної вчительки.
Батько Мандели, який був радником
королівської династії тембу, помер, коли хлопчику було дев’ять років, і його
опікуном став регент династії Джонгінтаба.
У дев’ятнадцятирічному віці, у 1937
році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі,
яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився
боксом та бігом.
Мандела в 1941 році переїздить до
Йоганнесбургу і влаштовується спочатку сторожем на шахті, пізніше молодшим
клерком в юридичній конторі. Нельсон паралельно з роботою заочно закінчує
Південно-Африканський університет, отримавши ступінь бакалавра гуманітарних
наук. Після він вступив на юридичний факультет в Університет Вітватерсранда, де
познайомився зі своїми майбутніми міністрами – Гаррі Шварцем і Джо Слово. Ще в
студентські роки брав активну участь в зборах інтелектуалів Африканського
національного конгресу і різноманітних мітингах. У 1948 році Мандела зайняв
пост головного секретаря Національної партії африканерів, пізніше став
президентом Молодіжної ліги в Африканському національному конгресі. Діяч
організовує кампанію по непокорі владі і в 1955 році скликав Конгрес вільного
народу. Так почалася його політична кар’єра.
1956 року Манделу разом із іншими
155 активістами заарештували за звинуваченням у державній зраді. Судовий процес
тривав чотири роки, після чого з нього зняли всі обвинувачення.
У цей час у країні зростає спротив
апартеїду, спрямований здебільшого проти низки нових законів, які
запроваджували обов’язкову паспортизацію африканців та обмежували їхні
можливості у пошуку житла та роботи.
1958 року Мандела побрався із Вінні
Мадікієзою, яка пізніше зіграла активну роль у кампанії із визволення свого
чоловіка з тюрми.
Коли 1960 року НАК проголосили поза
законом, Мандела разом зі своїми прибічниками та лідерами організації був
змушений піти у підпілля.
До поста президента ПАР йому
належить пройти довгий шлях. Він був першим, хто створив юридичну контору, яка
надає безкоштовні послуги для чорношкірих і склав список принципів суспільства
Південно-Африканської республіки. «Хартія свободи», написана ним, стане
головним документом в ході ненасильницької боротьби, спрямованої проти
апартеідського режиму. Зрозумівши, що мирним шляхом нічого не домогтися,
Нельсон створив радикальну організацію під назвою «Умконто ве сізве». Члени
групи влаштовували вибухи військових і урядових об’єктів. За організацію
страйків Нельсон Мандела восени 1962 був засуджений до позбавлення волі на 5
років. Незабаром йому висунули нові звинувачення, і вирок замінили на довічне
ув’язнення. У в’язниці державний діяч перебував 27 років. Але саме за цей час
він став світовою знаменитістю – в закордонній пресі публікувалися гасла
«Свободу Нельсону Манделі». Темношкірий борець навіть примудрився закінчити
заочно Лондонський університет, отримавши ступінь бакалавра юридичних наук.
Після виходу з в’язниці він почав
боротьбу проти уряду. У грудні 1993 року Манделу і Фредеріка Віллема де Клерка
нагородили Нобелевською премією миру. Завдяки його зусиллям в 1994 році перші в
історії ПАР були проведені демократичні вибори. І Нельсон Мандела, набравши
найбільшу кількість голосів, став першим темношкірим президентом ПАР. За
президентський термін він домігся багато чого – безкоштовної освіти для дітей
до 14 років, безкоштовного медичного обслуговування для вагітних жінок і дітей,
збільшив дотації для сільських жителів, ввів закони про землю, про рівність при
працевлаштуванні, про рівень кваліфікації працівників. Уряд Мандели провів
масштабні роботи з електрифікації, телефонізації, будівництві поліклінік,
житлових будинків і лікарень. У 1999 році Нельсон Мандела вийшов у відставку і
зайнявся боротьбою з поширенням СНІДу. Він добувався відкритого висвітлення
даної проблеми в ПАР, яка є і сьогодні лідером за кількістю смертей від цієї
недуги. Життя Нельсона Мандели було наповнена не тільки державною діяльністю.
Він написав ряд публікацій і автобіографії – «Я готовий до смерті», «Довга
дорога до свободи», «Розмови з самим собою», «Боротьба – це моє життя».
Мандела також допоміг своїй країні
вибороти право на проведення Чемпіонату світу з футболу 2010 року та відвідав
церемонію закриття цього заходу.
Влітку 2013 року діяч потрапляє в
лікарню, загострилася стара тюремна легенева хвороба. Тут він пробув до
вересня. Його стан був стабільно критичним. У листопаді у Мандели значно
погіршилося здоров’я і колишнього президента підключили до апарату штучного
дихання. Незважаючи на зусилля лікарів, сталося неминуче: помер Нельсон Мандела
5 грудня 2013 року. Йому було 95 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар