Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

субота, 18 липня 2020 р.

Нельсон Мандела — людина-легенда


Нельсон Мандела був одним з найповажніших державних діячів світу, який очолив боротьбу, спрямовану на подолання режиму апартеїду у Південній Африці та встановлення багаторасової демократії. Незламна сила волі та надзвичайно насичене життя зробили його постаттю світового значення.
Після 27 років ув’язнення він вийшов на волю та став першим в історії ПАР чорношкірим президентом, зігравши провідну роль у встановленні миру в країні.
Народився Нельсон Мандела у 1918 року у невеличкому селищі Куну поблизу міста Мтата і отримав ім’я Холілала Далібунга. У Південній Африці Мандела також був відомий як Мадіба (одне з імен клану кокса, в якому народився майбутній лідер), а англійське ім’я Нельсон отримав від своєї шкільної вчительки.
Батько Мандели, який був радником королівської династії тембу, помер, коли хлопчику було дев’ять років, і його опікуном став регент династії Джонгінтаба.
У дев’ятнадцятирічному віці, у 1937 році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі, яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився боксом та бігом.
Мандела в 1941 році переїздить до Йоганнесбургу і влаштовується спочатку сторожем на шахті, пізніше молодшим клерком в юридичній конторі. Нельсон паралельно з роботою заочно закінчує Південно-Африканський університет, отримавши ступінь бакалавра гуманітарних наук. Після він вступив на юридичний факультет в Університет Вітватерсранда, де познайомився зі своїми майбутніми міністрами – Гаррі Шварцем і Джо Слово. Ще в студентські роки брав активну участь в зборах інтелектуалів Африканського національного конгресу і різноманітних мітингах. У 1948 році Мандела зайняв пост головного секретаря Національної партії африканерів, пізніше став президентом Молодіжної ліги в Африканському національному конгресі. Діяч організовує кампанію по непокорі владі і в 1955 році скликав Конгрес вільного народу. Так почалася його політична кар’єра.
1956 року Манделу разом із іншими 155 активістами заарештували за звинуваченням у державній зраді. Судовий процес тривав чотири роки, після чого з нього зняли всі обвинувачення.
У цей час у країні зростає спротив апартеїду, спрямований здебільшого проти низки нових законів, які запроваджували обов’язкову паспортизацію африканців та обмежували їхні можливості у пошуку житла та роботи.
1958 року Мандела побрався із Вінні Мадікієзою, яка пізніше зіграла активну роль у кампанії із визволення свого чоловіка з тюрми.
Коли 1960 року НАК проголосили поза законом, Мандела разом зі своїми прибічниками та лідерами організації був змушений піти у підпілля.
До поста президента ПАР йому належить пройти довгий шлях. Він був першим, хто створив юридичну контору, яка надає безкоштовні послуги для чорношкірих і склав список принципів суспільства Південно-Африканської республіки. «Хартія свободи», написана ним, стане головним документом в ході ненасильницької боротьби, спрямованої проти апартеідського режиму. Зрозумівши, що мирним шляхом нічого не домогтися, Нельсон створив радикальну організацію під назвою «Умконто ве сізве». Члени групи влаштовували вибухи військових і урядових об’єктів. За організацію страйків Нельсон Мандела восени 1962 був засуджений до позбавлення волі на 5 років. Незабаром йому висунули нові звинувачення, і вирок замінили на довічне ув’язнення. У в’язниці державний діяч перебував 27 років. Але саме за цей час він став світовою знаменитістю – в закордонній пресі публікувалися гасла «Свободу Нельсону Манделі». Темношкірий борець навіть примудрився закінчити заочно Лондонський університет, отримавши ступінь бакалавра юридичних наук.
Після виходу з в’язниці він почав боротьбу проти уряду. У грудні 1993 року Манделу і Фредеріка Віллема де Клерка нагородили Нобелевською премією миру. Завдяки його зусиллям в 1994 році перші в історії ПАР були проведені демократичні вибори. І Нельсон Мандела, набравши найбільшу кількість голосів, став першим темношкірим президентом ПАР. За президентський термін він домігся багато чого – безкоштовної освіти для дітей до 14 років, безкоштовного медичного обслуговування для вагітних жінок і дітей, збільшив дотації для сільських жителів, ввів закони про землю, про рівність при працевлаштуванні, про рівень кваліфікації працівників. Уряд Мандели провів масштабні роботи з електрифікації, телефонізації, будівництві поліклінік, житлових будинків і лікарень. У 1999 році Нельсон Мандела вийшов у відставку і зайнявся боротьбою з поширенням СНІДу. Він добувався відкритого висвітлення даної проблеми в ПАР, яка є і сьогодні лідером за кількістю смертей від цієї недуги. Життя Нельсона Мандели було наповнена не тільки державною діяльністю. Він написав ряд публікацій і автобіографії – «Я готовий до смерті», «Довга дорога до свободи», «Розмови з самим собою», «Боротьба – це моє життя».
Мандела також допоміг своїй країні вибороти право на проведення Чемпіонату світу з футболу 2010 року та відвідав церемонію закриття цього заходу.
Влітку 2013 року діяч потрапляє в лікарню, загострилася стара тюремна легенева хвороба. Тут він пробув до вересня. Його стан був стабільно критичним. У листопаді у Мандели значно погіршилося здоров’я і колишнього президента підключили до апарату штучного дихання. Незважаючи на зусилля лікарів, сталося неминуче: помер Нельсон Мандела 5 грудня 2013 року. Йому було 95 років.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар