Ім’я Тараса Григоровича Шевченка — символ українського народу, його боротьби за свободу, гідність і національну ідентичність. Не лише життя, а й поховання Кобзаря стало частиною історичної пам’яті України. Особливо важливою подією стало перепоховання праху Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Остання воля Шевченка
Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року в Санкт-Петербурзі. Він ще за життя заповідав поховати його в Україні, "серед степу широкого, на Вкраїні милій", — як писав у знаменитому "Заповіті".
Однак одразу після смерті його було поховано на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Але друзі поета та свідомі українці вирішили виконати його волю.
Перепоховання: хід подій
- 22 травня 1861 року — прах Шевченка було урочисто перепоховано на Чернечій горі поблизу Канева.
- Друзі поета, зокрема Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров та інші, організували перевезення тіла з Петербурга до України.
- Чернеча гора була обрана не випадково: це було мальовниче місце над Дніпром, яке відповідає словам його "Заповіту".
Цей день став символом повернення Шевченка додому — до свого народу, до рідної землі.
Значення Чернечої гори
Чернеча гора після поховання на ній Тараса Шевченка почала називатися Тарасовою горою. Тут збудовано Шевченків меморіальний комплекс — одне з найвизначніших місць національної пам’яті в Україні.
Щороку 22 травня сюди приходять тисячі людей, щоб вшанувати пам'ять Кобзаря:
- Проводяться урочистості;
- Покладаються квіти;
- Відбуваються літературні читання, виступи митців та діячів культури.
Перепоховання Тараса Шевченка стало актом виконання його останньої волі та виявом глибокої поваги українського народу до свого духовного пророка. Чернеча гора перетворилася на національну святиню, а 22 травня — на день духовного єднання українців. Сьогодні слова Кобзаря надихають український народ на боротьбу за свободу, правду і гідність.
Немає коментарів:
Дописати коментар