День танкових військ України

14 вересня в Україні відзначається День танкових військ. Свято присвячується усім військовослужбовцям танкових військ, які з гідністю та мужністю боронять нашу країну.

В цей день українці вшановують мужність і героїзм воїнів-танкістів, проявлені у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність України.

В Україні День танкових військ відзначається щороку, 14 вересня, згідно з указом президента України Володимира Зеленського. «Ушановуючи мужність та героїзм воїнів-танкістів, виявлені в боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, а також з метою започаткування нових військових традицій», – йдеться в указі.

З періоду Радянського Союзу, а саме – з 1980 року свято Дня танкіста в Україні відзначалося щорічно, другої неділі вересня. Така традиція підтримувалася на багатьох країнах пострадянського простору, після розпаду СРСР.

На тлі повномасштабного російського вторгнення та політики декомунізації, традиція святкування цього дня змінилася. І для того, щоб вшанувати мужність та героїзм українських воїнів-танкістів у боротьбі за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, Президент України Володимир Зеленський підписав указ від 9 вересня 2023 року, яким було встановлено новий День танкових військ. Тепер його відзначають щороку 14 вересня.

Це день подяки не лише діючим військовослужбовцям-танкістам, але й ветеранам, які заклали основи цього роду військ, танкобудівникам, що створюють та вдосконалюють бойові машини, а також курсантам – майбутнім танкістам. Збройні сили України змогли швидко освоїти західну техніку, перейшовши зі старих радянських танків на сучасні. Також унікальністю танкових військ України є різноманітність техніки, яку вони використовують.

Сьогодні це свято є символом відваги та непохитності. Танкісти продовжують нести службу в умовах сучасних викликів, і їх внесок у захист нашої країни неоціненний.

 

«Землі і людства полум'яний син». ( 130 років від дня народження Олександра Петровича Довженка)

 

…Мені здавалось, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах.

Олександр Довженко 

  

10 вересня виповнюється 130 років від дня народження Олександра Довженка – одного з найвідоміших письменників і режисерів. Постать митця в українській культурі багатовимірна – він відомий кінорежисер, сценарист, прозаїк, драматург, живописець і графік, етнограф, оратор, дипломат і військовий кореспондент. Він здобув фах вчителя, працював карикатуристом та ілюстрував книги, а світову славу здобув своїми фільмами. Олександр Петрович засновник українського поетичного кіно, літератор, і найголовніше – люблячий син України. Cлужив у армії УНР, пережив німецьку окупацію, радянський концтабір і польський полон, а згодом зняв стрічку, яку ЮНЕСКО назвала одним з п'яти головних фільмів у світовій історії. Все це дало йому право піднятися на вершину світової слави та заявити про свій геніальний талант.

Народився письменник 1894 року в селі В’юнище на Чернігівщині у родині неписемних селян. Трагічним було його дитинство, та він знаходив щастя у природі, любив милуватися річкою та красою навколо. Не одразу Олександр Довженко подався у творчість, та за своє життя він подарував світові: зняв 14 фільмів, написав 15 сценаріїв і кіноповістей, понад 20 новел й оповідань.

10 фактів про Олександра Петровича Довженка

1. Народившись у селянській родині на Полтавщині, Олександр Довженко з самого дитинства відчув тяготи та жорстокість тогочасного життя. З 14 дітей у сім’ї вижили лише він та сестра, а чотири брати померли в один день від невідомої хвороби. Ці трагічні події глибоко вплинули на світогляд майбутнього письменника та режисера.

2. Перші кроки у творчому світі Довженко зробив як художник. Він навчався у Київському кооперативному інституті, де опановував мистецтво графіки та карикатури. Деякі з його карикатур публікувалися в тогочасних журналах.

3. Будучи патріотом України, Олександр брав активну участь у визвольних змаганнях 1917-1921 років. Він воював у лавах армії УНР, а згодом працював дипломатом у радянському представництві у Варшаві та Берліні.

4. Особисте життя Довженка було сповнене бурхливих романів та трагічних розчарувань. Найвідомішою його любов’ю стала актриса Зінаїда Юдіна, з якою він прожив 6 років, але так і не одружився. Лише у 1940 році він одружився з Юлією Солнцевою, яку називав «золотою дівчиною».

5. Олександра з юних років вабила авіація. Він мріяв про небо, про літання, і навіть написав сценарій до фільму «Аероград», який, на жаль, не був екранізований.

6. Довженко був знайомий та дружив з багатьма відомими українськими письменниками, художниками та режисерами. Серед них – Михайло Семенко, Лесь Курбас, Остап Вишня, Юрій Яновський та інші.

7. Один з найвідоміших творів Олександра Довженка – автобіографічна повість «Зачарована Десна» – першопочатково зазнала жорстокої цензури. Письменника змусили переробити текст, видаляючи «шкідливі» з точки зору радянської влади фрагменти.

8. Олександр Петрович Довженко був талановитим фотографом і залишив після себе багату колекцію світлин. Він також захоплювався колекціонуванням книг, картин, порцеляни та інших предметів мистецтва.

9. В останні роки життя Довженко боровся з невиліковною хворобою – лейкемією. Це стало причиною його передчасної смерті у 1956 році.

10.Творчий спадок Олександра Петровича Довженка є неоціненним внеском у скарбницю української культури. Він збагатив українську літературу кінематографом, проклавши шлях для розвитку національного кіномистецтва.

Помер Олександр Петрович у 1956 році від серцевого нападу, так і не втіливши у життя свої найкращі сценарії. Його історія — одна з багатьох трагедій українських митців, яким не дала розкритися безжальна репресивна машина Кремля. Сьогодні ім'я Довженка носить одна з головних кіностудій України, а його творча спадщина й досі вражає кіноманів по всьому світу.

Олександр Петрович Довженко був не лише талановитим митцем, але й щирою, емоційною людиною, яка гостро переживала все, що з нею відбувалося. Він був закоханий у життя з усіма його протиріччями, і саме це щире ставлення до світу й людей робить його твори такими близькими та зрозумілими нам, сучасникам. Пам’ятаючи про маловідомі сторінки життя Довженка, ми краще розуміємо його творчість, мотиви його вчинків та глибину його душі. Він був істинним сином своєї землі, талановитим митцем і щирою людиною, яка назавжди залишила свій слід в українській культурі.