Міжнародний день жестових мов

Щорічно 23 вересня уся світова спільнота відзначає Міжнародний день жестових мов.

Зазвичай здатність чути звуки, зокрема й людську мову, сприймається нами як належне, і саме завдяки слуху люди вчаться говорити ще в ранньому дитинстві. Проте поруч завжди є ті, хто позбавлений цієї можливості з різних причин, тому спілкуватися звичайним чином для людей з порушеннями слуху або голосових зв’язок буває проблематично або взагалі неможливо. Найкращим рішенням в такому випадку є вивчення та використання жестової мови – це надає можливість людям з вадами слуху або голосових зв’язок адаптуватися в суспільстві та жити повноцінним життям. Великого значення цьому способу спілкування надає ООН – вона встановила Міжнародний день жестових мов, який світ щороку відзначає 23 вересня.

Використання жестів для спілкування настільки давнє явище, як і звичайна мова. Припускають, що таким способом подавали один одному знаки мисливці на відкритих рівнинах – це водночас зберігало тишу та координувало процес. Складну систему жестів мали індіанські племена, адже кожне з них говорило на своєму наріччі. Щоб налагодити комунікацію з сусідами, стандартизована і зрозуміла для всіх мова знаків була незамінною. Пізніше вона згодилася для контактів з європейцями – так розмовляли між собою аборігени та члени експедиції Христофора Колумба.

Перші згадки про використання жестової мови людьми, які мають вади слуху або мовлення, прийшли з Давньої Греції. Трактат Платона «Кратил», написаний в V столітті до нашої ери, свідчить про те, що в ті часи люди з подібними обмеженнями вже користувалися жестами замість слів. Згодом Арістотель висловив думку, що глухих неможливо чомусь навчити саме тому, що вони не чують мови.

На жаль, ця теорія прижилася, і до глухих ставилися як до неповноцінних людей – їм відмовляли у праві власності та забороняли одружуватися, бо думали, що глухота передається дітям. Чимось таким, чого слід соромитися, стала й мова жестів, тому глухі люди були позбавлені можливості відкритого спілкування.

Найбільше досягнення в ранній історії жестової мови належить іспанському монаху – Хуану Пабло де Бонету. В 1620 році він опублікував першу книгу з мови жестів, яка містила алфавіт із зображенням рухів пальців та кистей рук, що означали певні звуки. Дякуючи цій книзі, жестову мову вперше було визнано гідною формою спілкування.

Перша державна школа для глухих з’явилася в 1817 році в США, в місті Хартфорд. Її засновниками були священник Томас Галлоде та вчитель Лоран Клерк, який і сам був глухим. Разом вони створили систему знаків, що згодом стала офіційною американською жестовою мовою. До 1863 року в США було вже 22 подібні школи, згодом відкрився перший коледж та Колумбійський інститут для глухих.

На жаль, багато викладачів того часу були противниками мови жестів і намагалися будь-що навчити глухих читати по губах і вимовляти слова. В 1880 році на Міланській конференції вчителів, що працювали з глухими учнями, було вирішено, що жестові мови слід заборонити в усіх навчальних закладах. Глухим дітям в школах почали навіть зв’язувати руки, щоб змусити їх говорити так, як більшість людей, а кількість глухих вчителів у таких класах скоротилася з 40% до 15%.

Відродження мови жестів відбулося завдяки Вільяму Стоукі, викладачу та лінгвісту, який довів, що цей спосіб спілкування має всі ознаки повноцінної мови – від синтаксису до граматики. В 1960 році він опублікував свою монографію і склав перший словник жестової мови. Відтоді ставлення до методів освіти людей з вадами слуху або мовлення змінилося, а мову жестів визнали найкращим засобом для їхнього навчання та спілкування.

Варто в цей день приділити увагу і користувачам жестових мов – зазвичай вони є серед наших сусідів чи знайомих. Люди з вадами слуху або мовлення в українському суспільстві часто потерпають від нетактовності чи прямих образ, тому для них надзвичайно важливо відчувати підтримку і доброзичливе ставлення. Для цього може бути достатньо приязної посмішки, а може знадобитися й матеріальна допомога – кожен випадок є індивідуальним.

А ще доречно вивчити кілька найпростіших жестів і привітатися зі знайомим, який не чує, зрозумілою йому мовою попросити про щось або подякувати. Безумовно, людина буде приємно здивована, крім того, вивчення жестових мов корисне й для тих, хто не має проблем зі слухом – це чудово розвиває мислення.

Звісно, найважливіша причина – це незамінність мови жестів у спілкуванні людей з вадами слуху або мовлення. Для них це рідна мова, яка забезпечує доступ до інформації та дозволяє брати участь в житті громади. Складно налагодити вербальне спілкування і деяким дітям з аутичними розладами, а ось мова жестів часто стає більш прийнятною.

Міжнародний день жестових мов має на меті – підвищення обізнаності суспільства про жестові мови та посилення їх статусу. Саме в цей день, люди з порушенням слуху з усього світу доносять інформацію про те, що хочуть бути почутими.