О. Генрі: коли історія має несподіваний фінал.

Насправді його звали Вільям Сідні Портер. Під псевдонімом О. Генрі він став відомим у літературному світі. А от звідки саме походить цей псевдонім, достеменно невідомо — існує кілька версій.

До письменництва він встиг попрацювати ким завгодно.

Фармацевтом, креслярем, бухгалтером, банківським касиром, журналістом і навіть видавцем власної газети. Такий різноманітний життєвий досвід пізніше дуже допоміг йому створювати реалістичних персонажів.

Свою літературну кар’єру він фактично почав у в’язниці.

Після звинувачення у привласненні банківських коштів Портер опинився у федеральній в'язниці Огайо. Саме там він почав активно писати оповідання й надсилати їх до журналів.

Редактори навіть не знали, що автор перебуває у в’язниці.

Його оповідання передавалися видавцям через знайомих. У в'язниці він користувався різними псевдонімами, а згодом саме ім'я О. Генрі стало його літературною візитівкою.

У нього була дивовижна здатність слухати людей.

У в'язниці він багато спілкувався з іншими ув'язненими, слухав їхні історії та спостерігав за характерами. Пізніше ці враження знайшли відображення в його творах про шахраїв, злочинців, авантюристів і просто людей, які опинилися у складних обставинах.

Він був неймовірно плідним письменником.

За роки своєї літературної діяльності О. Генрі створив сотні оповідань. Його спадщина включає роман і близько 300 коротких оповідань.

Цікаві факти про його творчість

 1. Несподіваний фінал став його «візитівкою».

О. Генрі майстерно будував сюжет так, щоб читач до останніх рядків не здогадувався, чим усе закінчиться.

Фінал часто змушує переосмислити всю історію — і саме це сьогодні називають «фіналом у стилі О. Генрі».

 

 2. Його герої — звичайні люди.

Він не обмежувався багатими чи знаменитими. Його цікавили продавчині, службовці, бездомні, дрібні шахраї, закохані, самотні люди, художники, авантюристи.

Особливо його приваблювали люди, які жили на межі бідності й важко працювали. У цьому була одна з причин особливої людяності його оповідань.

3. «Дари волхвів» — історія про любов, а не про подарунки.

Одне з найвідоміших його оповідань — «Дари волхвів». На перший погляд, це проста різдвяна історія про подружжя, яке хоче зробити одне одному подарунки.

Але фінал перетворює її на розповідь про самопожертву, любов і справжню цінність людини.

4. «Останній листок» показує силу надії.

У цьому оповіданні О. Генрі поєднує драму, мистецтво й людську доброту. І знову — читач отримує фінал, який змушує подивитися на попередні події зовсім інакше.

5. Він умів поєднувати сумне і смішне.

Навіть у драматичних історіях письменник часто залишав місце для гумору, іронії та легкої усмішки.

Наприклад, «Вождь червоношкірих» — це вже зовсім інший О. Генрі: кумедний, бешкетний і дуже дотепний. Саме тому його творчість не здається одноманітною.

6. Нью-Йорк став одним із головних героїв його творів.

Після переїзду до Нью-Йорка О. Генрі почав активно писати про життя великого міста. Його цікавили маленькі людські історії, які відбувалися серед величезного мегаполіса.

Він ніби показував: за кожним вікном, за кожною крамницею чи на кожній вулиці може ховатися ціла історія.

7. Він перетворював буденні ситуації на маленькі шедеври.

У цьому, мабуть, і полягає головний секрет О. Генрі.

Йому не потрібні були королі, війни чи фантастичні світи.

Йому було достатньо двох закоханих, старого пальта, маленької кімнати, випадкового знайомства чи кількох доларів — і з цього народжувалася історія.

8. На його честь існує престижна літературна премія

Після смерті письменника було засновано O. Henry Award — премію для авторів видатних коротких оповідань. Її лауреатами ставали відомі американські письменники.