"Їхні життя обірвалися надто рано, але пам’ять про них вічна" (до Дня вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України)

Сьогодні, 4 червня 2025 року, Україна схиляє голови у скорботі, вшановуючи пам’ять наймолодших жертв війни — дітей, які загинули через збройну агресію російської федерації. Це не просто дата в календарі. Це — біль, що не зникає. Це — сльози матерів, нездійснені мрії, дитячі іграшки серед руїн.

З 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення в лютому 2022-го, тисячі українських дітей зазнали втрат: хтось загинув, хтось отримав поранення, багато хто залишився сиротою або був змушений покинути свій дім. Вони не грали у війну — вона прийшла до них без запрошення.

Цей день — не лише про скорботу. Це день нагадування: війна забирає найцінніше. Це заклик до світу — не бути байдужими. Це наш обов’язок — пам’ятати кожне ім’я, кожну історію, кожен обірваний дитячий сміх.

Ми маємо говорити про це у школах, на вулицях, у родинах. Ми маємо захищати правду та вимагати справедливості. Бо мовчання — це теж зброя, яка вбиває вдруге.

В цей день ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незгоєні довічні рани України.

За багато років російсько-української війни постраждали десятки тисяч дітей з України, деякі навіть не встигли побачити цей світ. Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців!

Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

🕯️ Вічна пам’ять дітям, чиї серця зупинились надто рано.