«Чорнобиль ніколи не стане минулим» (до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС)

 14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. Чорнобильська катастрофа — найбільша за всю історію ядерної енергетики. В житті українців Чорнобиль є незаживаючою раною болю і втрат. Масштаби лиха та важкість наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети.

Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів. Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони зупинили невидимого і дуже підступного ворога. Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС завжди будуть для нас символом громадського подвигу та самопожертви, які заслужили вдячність мільйонів наших співгромадян. Під час страшного лиха вони добровільно зголосилися прийти на допомогу в умовах невідомої на той час небезпеки. На жаль, це коштувало їм підірваного здоров’я, а багато кому і життя. Їх мужні дії допомогли значно зменшити негативні наслідки катастрофи для України та світу.

Пропонуємо увазі користувачів книжки, в яких можна ознайомитися зі спогадами учасників ліквідації та дізнатися про найновіші дослідження наслідків Чорнобильської трагедії.

 

94(477)

В26

Векленко, Олег. Чорнобиль: етюди з натури = Chornobyl: sketches from life / О. Векленко ; пер. з англ. Орлової. — Харків : Фабула, 2019. — 144 с. : іл.

Книжка спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні–червні 1986 року. Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше.

Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками та фотографіями.

94(477)

Н38

Не стихає Чорнобильський біль. Книга-реквієм : хроніка подвигу чорнобильців Тернопільщини / упоряд.: М. Ротман, Н. Ротман. — Тернопіль : Терно-граф, 2017. — 280 с. : іл.

Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними лісами славилась чорнобильська земля. Та тільки — до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатись зоною — скаліченою, непридатною для життя місцевістю. І якщо від атомної катастрофи здригнулися серця всіх землян, то слово «зона» не перестає боліти у цих серцях вже понад тридцять років і ще надовго лишиться в пам’яті людства.

Ми висловлюємо велику пошану ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. Низько схиляємо голови перед тими, хто усвідомлено й жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом — зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України. Їхній подвиг є яскравим свідченням того, що лише ми самі, спроможні відвести біду від нашого дому, від кожного мешканця нашої землі і наших нащадків.

Низький уклін пам'яті тих, хто не дожив до цього дня. Обов’язок кожного з нас — пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.

Підгот. Галина Шведа, бібліотекарка відділу читального залу

«Право мати право» (до Міжнародного дня захисту прав людини)

День прав людини відзначається 10 грудня – саме в цей день в 1948 році Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини - епохальний документ.

Декларація стала першим світовим документом у якому були проголошені невід'ємні права, притаманні кожній людині незалежно від її раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Декларацію переводять частіше, ніж будь-який інший документ в світі: її текст існує більш ніж на 500 мовах.

Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.

У Загальній декларації прав людини задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства и торгівлі людьми; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо.

Права людини є найважливішим питанням внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Права людини – це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами .

Міжнародний День прав людини нагадує всім про гідність кожної особистості, невід'ємність і взаємозалежність її громадянських, культурних, економічних, політичних і соціальних прав, а також про необхідність захищати ці права.

Підготувала Оксана Содомора, головний бібліотекар читального залу