110 років від дня народження Уласа Самчука

20 лютого виповнюється 110 років від дня народження відомого українського письменника, публіциста, автора високохудожніх творів, який відгукнувся на трагічні і складні події в житті України, хоча жив за її межами, гонимого, невизнаного, довгий час забутого й забороненого в Україні Уласа Самчука.

Уже стало незаперечною істиною, що Улас Самчук належить не лише до числа найвизначніших представників української літератури та української еміграції, а й до творців, котрі залишили незабутній слід у світовій культурі. Про це може свідчити хоча б те, що трилогію «Волинь» нашого краянина висували на здобуття Нобелівської премії.

Неймовірно, але факт залишається фактом: його доробок ставили врівень з прозою Томаса Манна, Джона Голсуорсі, Кнута Гамсуна, Ганса Грімма, які теж свого часу отримали світові визнання. Деякі аналогії з їхніми творами ще раз вказують на те, що творчість «українського Гомера  ХХ століття» рухалася в річищі світових тенденцій.

Але водночас існувало й те, що істотно вирізняло його на цьому тлі. Панування більшовиків на рідній землі змусило письменника жити в еміграції і стати співцем бездержавного народу. Саме останнє, а також відсутність достатньої кількості перекладів на різні мови світу і призвели до того, що знаний український літератор не отримав високої відзнаки. Та це зовсім не применшило позитивний вплив творів на свідомість людей, а й, мабуть, зробило його більш помітним.

Народився він 20 лютого 1905 року в багатодітній селянській родині в Дермані Дубенського повіту на Волині (нині — Здолбунівського району Рівненської області). Саме це поселення він пізніше назве «центром центрів на планеті».

Світогляд майбутнього визначного письменника формувався в оточенні родини, під впливом мальовничої місцевості.

Тяжко та виснажливо працюючи біля землі, батьки майбутнього письменника передали своїм дітям любов до життя, праці, дали освіту.

У 1913 році, коли Уласові Самчуку було вісім років, сім'я переїхала в село Тилявку Кременецького повіту (сьогодні Шумський район Тернопільської області). Але з Дерманем зв'язки не втрачалися, у 1917—1920 рр. він навчався в чотирикласовій школі, що діяла при Дерманській учительській семінарії. У 1921-1925 роках – в Крем'янецькій українській мішаній приватній гімназії.

Перед самим закінченням гімназії Улас Самчук потрапив під призов до польського війська, але 23 серпня 1927 року він дезертирував з війська, після чого потрапив до Веймарської Німеччини, де наймитував у місті Бойтені в одного міщанина. З 1927 року Улас продовжив навчання у Бреславському університеті.

В 1929 році письменник переїжджає до Чехословаччини, яку того часу називали Меккою української еміграційної літератури та навчається на філософському факультеті Карлового університету.

У Чехословаччині Улас жив з 1929 по 1941 рік. Українська Прага 1920—30-х рр. жила бурхливим Науковим та культурно-мистецьким життям. Серед безпосереднього оточення Уласа Самчука були Олександр Олесь, Спиридон Черкасенко, Олекса Стефанович, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич і багато інших молодих митців.

Коли письменник жив у Празі, в його життя увійшла любов до Марії Зоц — студентки фармацевтики Карлового університету, якій завдяки братові Юрію вдалося перебратися сюди з Радянської України. Вони прожили дванадцять років у любові та взаєморозумінні.

Окремою сторінкою у його житті слід вважати участь у подіях Карпатської України, де він перебував у ролі пресового агента газети «Українське слово», яка виходила у Парижі. Про згадані події радимо перечитати книгу споминів «На білому коні».

У 1939 році, після розгрому Карпатської Січі, молодий публіцист повертається до Праги. Звідти у 1940 році він переїжджає до Кракова і разом з Оленою Телігою в складі похідної групи ОУН  переходить Сян і опиняється в Україні. Він осідає у Рівному.

Після арешту німецькими окупантами йому заборонили працювати у цьому часописі.

Помітною подією у його тогочасному житті стала поява Тетяни Чорної – другої дружини письменника. У книгах споминів «На білому коні» та « На коні Вороному» знаходимо чимало теплих спогадів про поїздки до Дерманя, Крем’янця і Тилявки, а також про відвідани Києва, Харкова, Кременчука та інших українських міст. А наприкінці 1943 року він з дружиною покидає Рівне і опиняється в Городку біля Львова аж до липня 1944 року. Цей період останніх місяців в Україні можна вважати дуже плідним, адже Улас Самчук написав роман «Юність Василя Шеремети» – теплі спомини про навчання в українській гімназії у Кременці.  

У 1944-48 роках Самчук жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації «Мистецький Український Рух». У листопаді 1945 року подружжя опиняється в таборі для переміщених осіб в німецькому Оффенбасі. Відтоді доля утікачів з рідного краю пов’язаня з «Плянетою Ді-Пі». Таборовий вогонь для них палав до вересня 1948 року — часу виїзду в заокеання. Після переїзду до Канади у нього продовжувалася наполеглива літературна праця. Побачила світ книга «П’ять по дванадцятій» — щоденник життя родини на німецькій землі від січня до серпня 1945 року та ряд інших видань.

Помер Улас Самчук 9 липня 1987 року. Похований на цвинтарі церкви святого Володимира українського поселення Київ в одному з районів Торонто.

Дослідники поділяють творчість Самчука на два періоди:

I. Воєнний — 1938—1944 (репортерська, редакційна діяльність);

II. Повоєнний, який ділиться на два часові відтинки:

— 1945—1948 (МУРівський період);

— осінь 1948 — до кінця життя («канадський» період).

Найвидатнішим твором Самчука вважається трилогія «Волинь» (1932—1937), в якому виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-х — початку 1930-их рр., яка прагне знайти місце України у світі та шляхи її національно-культурного і державного становлення.

«Волинь» — твiр значною мiрою автобiографiчний. В основу його сюжету покладено факти життя автора та його родини. Ми знаходимо багато схожого в бiографiях Самчука й головного героя роману Володька Довбенка.

Прагнучи створити широке епiчне полотно про життя волинського селянства першої третини XX столiття, письменник змалював понад 450 персонажiв. Вони — люди рiзного вiку, рiзних уподобань, рiзних полiтичних поглядiв, вони — народ.

Ідейним продовження «Волині» є повість «Кулак» (1932).

Улас Самчук був першим, хто сказав світові правду про 1933 рік, його причини і наслідки. Роман «Марія» – це не просто твір про голодомор, це твір-рєквієм.

Як син селян і виразник інтересів українського селянства письменник зразу ж збагнув увесь розмах національної трагедії.

Роман був написаний у 1933 році за кордоном по гарячих слідах страшних подій. Невеликий за обсягом, він охоплює кілька десятиліть. У ньому автор художньо осмислює суспільні катаклізми, людські драми й трагедії, починаючи з дореволюційного періоду — аж до більшовицьких реформ 30-х років, наслідком яких був геноцид, що забрав з життя близько 10 мільйонів чоловік.

Трилогія Уласа Олексійовича Самчука «OST» (романи «Морозів хутір», «Темнота», «Втеча від себе»), створена й опублікована в еміграції, перевидається в Україні вперше до 100-річчя письменника. Це друга після «Волині» епопея Уласа Самчука про долю України в історичному просторі, про випробування політичної нації на ґрунті менталітету українців.

Трилогія обіймає час і події від 1917—1918 років аж до другої половини ХХ ст.

У ній зображена українська людина і її роль у незвичайних і трагічних умовах радянської дійсності.

Темами останніх книг Самчука є боротьба УПА на Волині (роман «Чого не гоїть вогонь») і життя українських емігрантів у Канаді («На твердій землі»). Переживанням другої світової війни присвячені спогади «П’ять по дванадцятій» і «На білому коні».

Останній роман «Слідами піонерів» написано 1980 року. У 1986 році письменник дописав до трилогії «Волинь» сторінки про Чорнобиль.

На жертовник рідної землі Улас Самчук поклав те, що йому дала Україна, — талант.

Не можна не згадати про увічнення пам’яті автора високохудожніх творів на його рідній українській землі. Це — ювілейна монета «Улас Самчук», літературно-меморіальні музеї в Рівному та в селі Тилявка Шумського району, встановлення пам’ятних таблиць та найменування вулиць на честь письменника, заснування літературної премії імені Уласа Самчука.

Для більш ґрунтовного ознайомлення з життєвим та творчим шляхом нашого краянина запрошуємо Вас завітати в Тернопільську обласну універсальну наукову бібліотеку в якій Ви знайдете чимало видань про цю талановиту особистість.

                                                    Ольга Біляшевич,

                                                    бібліотекар відділу читального залу