Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

субота, 29 серпня 2026 р.

«Пам’ятаємо тих, хто віддав життя за Україну.» (до Дня пам’яті Захисників і Захисниць України)

Є дати, які ми не просто запам’ятовуємо.

Є дати, які назавжди залишаються в серці.

29 серпня — День пам’яті Захисників і Захисниць України. День, коли ми схиляємо голови перед тими, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право кожного з нас жити у своїй країні, говорити рідною мовою, читати українські книги, будувати плани на майбутнє.

Цей день має особливе значення для кожної української родини. За сухими словами «захисник» і «захисниця» — чиєсь життя, мрії, родина, друзі, улюблена справа. Хтось більше не повернувся додому. Не обійняв маму. Не почув дитячого «тату» чи «мамо». Не дочекався зустрічі з коханою людиною.

29 серпня — це не лише про біль. Це про пам’ять, яка не дозволяє забути.

Дата 29 серпня пов’язана з трагічними подіями російсько-української війни, зокрема з Іловайською трагедією 2014 року. Саме в ці дні українські військові виходили з оточення, а домовленості про безпечний вихід були порушені. Багато наших Захисників загинули.

Символом цього дня стали соняшники. Наприкінці серпня вони схиляють свої золоті голівки до землі. Для українців вони стали нагадуванням про тих, хто навіки залишився в українській землі.

Соняшник — простий і водночас дуже глибокий символ. Він про сонце, до якого тягнеться Україна. Про життя, яке неодмінно продовжується. І про пам’ять, яка проростає крізь роки.

У бібліотеці ми особливо відчуваємо силу пам’яті.

Бо книга теж уміє зберігати пам’ять.

На сторінках книг залишаються імена, голоси, думки та історії людей. Через них ми можемо дізнатися про тих, кого вже немає поруч, почути їхні історії, зрозуміти ціну свободи.

Тому сьогодні ми запалюємо символічну свічку пам’яті.

Схиляємо голови.

Називаємо імена.

І говоримо найважливіше:

Пам’ятаємо.

Дякуємо.

Не забудемо.

Нехай пам’ять про наших Захисників і Захисниць живе не лише 29 серпня. Нехай вона буде з нами щодня — у наших словах, вчинках, книгах, родинних історіях та у ставленні до України.

Бо поки ми пам’ятаємо — вони живуть у наших серцях.

Вічна пам’ять і шана Захисникам та Захисницям України, які віддали життя за нашу свободу.

🕯️ Пам’ятаємо кожного. Шануємо кожну.           

Дякуємо за Україну. 


 


 

Немає коментарів:

Дописати коментар