Мати Тереза: крапля в морі, що стала океаном милосердя (до 110 річниці від дня народження Мати Терези)

 

    Католицька черниця Мати Тереза (справжнє ім'я Аґнес Ґондже Бояджіу) народилася 26 серпня 1910 року в македонському місті Скоп'є в багатодітній родині.

Все своє життя вона присвятила молитві, богослужінню, а також допомозі бідним, знедоленим, хворим людям. В юному віці дівчина прийняла чернечий постриг і взяла ім'я Тереза на честь черниці Терези з Лізьє, відомої своїм милосердям.

Після прибуття в індійське місто Калькутта Тереза викладала в жіночій школі ім. святої Марії, а пізніше заснувала чернечу громаду під назвою «Місіонерки Любові», місія якої була спрямована на відкриття шкіл, створення безлічі притулків і лікарень для бідних і хворих людей, незалежно від їх національності і віросповідання.

Прикладом втілення милосердя і любові до ближнього, мужності й незламності, стала для мільйонів людей ця маленька скромна жінка. Вона створювала пересувні госпіталі, будувала притулки для безхатьків. Мати Тереза заснувала першу клініку для хворих на СНІД. Вона відкрила притулок для тих, хто страждає від хвороби Гансена, відомої під назвою проказа, і назвала цей притулок Шанті Наґар.

 В Бейруті вона зупинила бойові дії двох фронтів , щоб вивести дітей із зони обстрілу. В ХХ столітті Мати Тереза стала не просто символом милосердя, але разом зі своїми послушницями являла реальну силу, з якою не можна було не рахуватися. Нею захоплювалися, перед нею схиляли свої голови можновладці.

    За свою благодійну діяльність Мати Тереза отримала безліч звань, премій і нагород, в тому числі стала Лауреатом Нобелівської премії миру. Померла 5 вересня 1997 року у Калькутті. У 2016 році була канонізована Католицькою Церквою і зарахована до лику святих.

Діяльність Терези багаторазово піддавалася критиці в зв'язку з її сумнівними політичними зв'язками і відмовою від використання знеболюючих препаратів у процесі лікування хворих. Є взагалі дуже смішні закиди. Наприклад, що вона виступала проти абортів, контрацепції, розлучень або що вона всюди намагалася піднести авторитет Католицької Церкви. Незважаючи на це, свята Тереза Калькуттська все одно залишається однією з найбільш значущих і знаменитих жінок, які присвятили себе людству.

Тетяна Зуляк, зав. сектору  МБА

Кроки до здобуття Незалежності України (до Дня Незалежності України)

 

24 серпня – державне свято, День Незалежності України. В цей день ми відзначаємо ухвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України. Це був найважливіший крок з багатьох важливих кроків, які передували створенню нашої самостійної і незалежної держави. І про які маємо пам´ятати.

Це відбулося у 1991 році за досить драматичних обставин. Найвищі державні посадовці Радянського Союзу влаштували у Москві путч. Їх завданням було усунути президента СРСР Михайла Горбачова, який планував перетворити країну-федерацію на конфедерацію.

Верховна Рада Української PCP прийняла Декларацію про державний суверенітет Украї́ни і ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України» ще 16 липня 1990 року. Цей крок був наслідком ідеологічної боротьби Народного Руху України за перебудову. В серпні 1991 року здобутки, до яких йшли роками, опинилися під загрозою.

Коли 24 серпня 1991 року у Верховній Раді УРСР поставили на голосування Акт проголошення незалежності України абсолютна більшість членів парламенту - 346 депутатів - висловилася «за».

Держава Україна з'явилася на геополітичній карті лише в грудні 1991 року. Державотворення слід було легітимізувати - підтримати всенародно. Тому знадобився референдум. Був серйозний аргумент для його проведення: якщо рішення Верховної Ради міг би скасувати парламент іншого скликання, то рішення референдуму скасувати не може ніхто.

Єдиний в історії СРСР Всесоюзний референдум про збереження СРСР проводили 17 березня 1991 року. Народний Рух України  за перебудову наполіг щоб одночасно з цим референдумом в Україні було проведене республіканське консультативне опитування: «чи згодні ви, щоб Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України». Позитивно на нього відповіло більше 80% опитаних. Це також був серйозний крок до здобуття Незалежності. 

Леонід Кравчук запропонував об'єднати референдум з першими в історії України президентськими виборами, призначеними на неділю 1 грудня. В такий спосіб передвиборча кампанія основних кандидатів у президенти (Л. Кравчука, В. Чорновола, Л. Лук'яненка) автоматично перетворилася на потужну агіткампанію на підтримку Акту незалежності. Понад 90% тих, хто взяв участь у референдумі, на питання «Чи підтверджуєте Ви акт проголошення незалежності України?» відповіли «так».

УРСР фактично перестала існувати тільки 1 грудня 1991 року. Якщо до референдуму незалежну Україну не визнала жодна держава, то протягом тільки грудня її визнали понад 40 держав світу.

 

Символ української Незалежності (до Дня Державного Прапора України)

 

Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності. Під його знаменом українці йшли до проголошення самостійної Української держави. Він нагадує наше літо, коли небо над Україною таке синє, як Покров Пречистої Діви, а наші лани такі золоті як паски на маминому столі.

23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Прапор України є одним із державних символів нашої держави. Його кольори відбивають національні традиції, поєднання синього і жовтого кольорів на національному прапорі фіксуємо із середини ХІХ століття.

Протягом ХХ століття наш прапор пройшов шлях народного визнання й юридичного оформлення. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу країни, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом. За комуністичного тоталітарного режиму український прапор символізував спротив, за нього саджали у тюрми.

4 вересня 1991 року, вже після проголошення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України був затверджений Верховною Радою України. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Прапор України став символом нашої країни, втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Сьогодні, у час, коли українські воїни захищають рідну землю, виборюючи її суверенність та недоторканість на Сході України, саме Державний Прапор України є постійним супровідником бійців і на передовій, і в тилу.

Волонтери й діти постійно передають військовим українські прапори з побажаннями скорішого повернення додому, словами підтримки й віри, створюють поробки для хлопців із символікою прапора України.

Це додає наснаги, примножує силу духу й спонукає на мужню боротьбу за Україну та її народ.

Ми навчилися поважати себе й любити свою державу, ідентифікуватися серед інших як справжні українці, патріоти, а Державний Прапор України став незмінним символом української незалежності, свободи й великого майбутнього України як розвиненої європейської держави.