23 травня - День Героїв

Кожна держава має свої свята. Україна не виняток. Одне із них – День героїв. Свято сьогодні не офіційне, його не святкують на державному рівні. Однак багато українців його шанують, і там, де українська ідентичність має глибоке коріння, про нього пам’ятають і відзначають.

Історія свята починається з рішення Другого великого збору Організації українських націоналістів від 1941 року, згідно з яким щороку 23 травня має відзначатися День Героїв. Особливо популярним свято стало після 1992 року. Нині різні дійства, приурочені до Дня героїв, проводять 23 травня та протягом усього тижня, частіше у п’ятницю, суботу чи неділю.

Вибір дати пояснювався тим, що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:

— з травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський;

— 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра:

— 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН) полковника Євгена Коновальця.

Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. Українські герої –  це вояки:

— руських дружин великого князя Святослава і короля Данила;

— козацьких полків Богдана Хмельницького, та Івана Мазепи;

— Житомирянина гетьмана Івана Виговського, який розбив 100 - тисячне Московське військо 1659 року під Конотопом;

— Української Галицької Армії Мирона Тарнавського;

— Січових стрільців Дмитра Вітовського;

— Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри;

— Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери;

— Української Повстанської Армії Романа Шухевича та «УПА – Поліська Січ» нашого земляка житомирянина отамана Тараса Бульби-Боровця;

— членів визвольного руху шестидесятників.

Незважаючи на дуже важкий час для держави, не став винятком і 2014 рік. Молебні, покладання квітів, мітинги. Пантеон героїв поповнився  Небесною  сотнею. Президент України Петро Порошенко підписав указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Документом встановлене щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

В рядах Небесної Сотні відійшли у вічність наші земляки: Назар Войтович, Устим Голоднюк, Олександр Капінос, Ігор Костенко,                            Василь Мойсей.

Ще не розійшовся Майдан, а вже розпочалася неоголошена війна з північним сусідом. 13 квітня 2014 року у Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинити терористів та сепаратистів. Мабуть, ще ніколи Українська держава не переживала таких важких часів. І кожен новий день примножує пантеон українських героїв, бо практично щодня гинуть люди, гинуть за реальну незалежність держави Україна.

За період від березня 2014 року до 24 квітня 2015 в АТО (російсько-українській війні) загинули:

— 51 військовик – уродженець Тернопільщини;

— 2 військовики, що проживали на Тернопільщині;

— 1 навчався у Тернополі;

— 2 військовослужбовці померли за інших обставин;

— 1 мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.

І все ж таки Свято Героїв, це свято величі духу українських вояків –  борців за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом і залишилися нескореними.

Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України.

                                                    

      Ольга Біляшевич,

      бібліотекар відділу читального залу