"Голоси минулого в серцях сьогодення" (до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)

8 травня 2025 року виповнюється 80-та річниця Перемоги над нацизмом у Європі та відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуючи, а вшановуючи. Саме так наше суспільство сприймає зараз 8 травня – День пам’яті та перемоги у Другій світовій війні – з акцентом на ролі людей, які боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а й всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.

І майже кожна українська родина сьогодні має героя, який боровся чи бореться з новим злом. Бореться за нашу Україну, за всі наші міста, села, за наших людей, за наше життя.

Вісімдесят років тому було здобуто перемогу над нацизмом у Другій світовій війні. І цей день нагадує нам важливу закономірність: будь-яке зло неодмінно закінчується. Будь-який окупант врешті-решт залишає нашу землю. Завжди життя повертається. І саме за це стоїмо сьогодні. Саме це одного дня станеться.

З Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні! Вічна пам’ять усім, хто боровся зі злом, і слава всім, хто захищає сьогодні життя!

Слава Україні!

«Ми є – ми рівні» (до Міжнародного дня боротьби за права інвалідів)

«Основне правило — не дати зламати себе ні людям, ні обставинам» — Марія Склодовська-Кюрі

Світовий календар визначних дат має і спеціальний Міжнародний день боротьби за права інвалідів, який відзначається щороку 5 травня. Люди з обмеженими можливостями не вимагають для себе особливих умов, а лише хочуть, щоб не обмежувалися їхні права на освіту, роботу і місце у соціумі. Багатьом з них не пощастило вже на старті життя, інші втратили фізичну силу внаслідок хвороб чи травм. Але вони так само хочуть радіти життю, реалізувати свої здібності і бути корисними суспільству, як і всі люди. Хоча для цього їм доводиться докладати титанічних зусиль.

Жаліти їх і відводити очі – зовсім не ті почуття, яких потребують особи з інвалідністю. Зручний пандус вартує більше тисячі красивих слів. Інфраструктурна доступність, ширший вибір освіти і роботи – ось що потрібно таким людям. Адже труднощі в пересуванні містом, відмови у працевлаштуванні прирікають їх лише спостерігати життя за вікном своєї кімнати.

Історично склалося так, що в Радянському Союзі людей з обмеженими можливостями соромилися, їх намагалися не помічати. Тому в колишніх республіках СРСР, які ступили на шлях незалежного розвитку, тільки вчаться розуміти і сприймати належним чином інвалідів. І це свято можна назвати одним із способів звернути увагу суспільства на існуючу проблему.

За офіційними даними, в Україні проживають близько 2,5 мільйонів людей зі статусом інвалідів. Щороку їх кількість збільшується. Тому однією з цілей Міжнародного дня боротьби за права інвалідів варто назвати забезпечення умов для нормальної соціальної реалізації інвалідів, щоб вони могли отримувати освіту, працювати і користуватися  соціальними благами нарівні з іншими членами суспільства.

У сучасній Україні цей день має ще більшу вагу та особливе значення. В умовах воєнного стану кількість осіб з інвалідністю, зокрема серед військовослужбовців і цивільного населення, стрімко зростає і нажаль збільшується щодня. Забезпечення прав осіб з інвалідністю – це не лише питання дотримання законодавства, а й моральний обов’язок держави та суспільства.