120-річчя від дня народження Тодося Осьмачки

Життя духовних пророків, якими є поети, здебільшого тернисте і часом трагічне. Показовим у цьому контексті є життя Теодосія Осьмачки – народного поета невимовно трагічної долі.

Народився Тодось Степанович Осьмачка 16 травня 1895 року на Смілянщині, в селі Куцівка, у багатодітній родині. Батько майбутнього поета працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. Пізніше Тодось Степанович назве його «єдиним своїм другом і найблагороднішою людиною між людьми…» і вже будучи в еміграції присвятить йому поему «Поет». Мати поета Ївга Лукієнко була жінкою доброї душі і завжди багато працювала. До матері у митця було особливо ніжне почуття. Розповідали, що при його народженні вона втратила слух і хоч пізніше він частково відновився, почуття провини перед нею у Тодося лишилося назавжди. Юнак пізнав тяжку фізичну працю, постійно допомагаючи матері по господарству. Звідси відчуття смаку до селянського буття, що стало основою його творчості.

У родині було ще чотири сини й дві дочки, і тільки найстаршому синові – Тодосю, який змалку виявив неабиякі здібності до навчання, батько спромігся дати початкову освіту. Спочатку він навчався в Куцівській парафіяльній, а пізніше – в Матусівській двокласній школі.

Перші вірші юний поет почав писати ще в дитинстві, в атмосфері сільської природи, народних звичаїв, переказів, легенд, казок – у тому світі реального і уявного, який спонукає до фантазування, до мислення, до поезії. З цим казково-легендарним світом дитинства він не розлучався все своє життя.

Із початком Першої світової війни 19-річного юнака забирають на фронт. Тяжко сприймав він реалії війни, до того ж, війни глибоко байдужої йому. Гнівний протест проти російського уряду та кривавої бойні знайшов відображення в його поемі «Дума солдата» (до нас не дійшла). За читання цього твору солдатам Тодося Осьмачку було арештовано і віддано до військового трибуналу. Тільки Лютнева революція спасла поета від цілком реальної суворої кари.

Юнак повертається у рідні місця, вчителює. Коли ж з’явилася можливість продовжити навчання, вступає до Київського інституту народної освіти.

Київ став місцем активного прилучення Тодося Степановича до бурхливого літературного життя. Молодий поет увійшов спочатку до АСПИСу (Асоціації письменників), а з її розпадом – до нечисленної, але яскравої іменами «Ланки» (перейменованої згодом на «Марс» – Майстерню революційного слова), куди входили талановиті письменники Валер`ян Підмогильний, Григорій Косинка, Євген Плужник, Іван Багряний, Борис Антоненко-Давидович.

1922-й рік ознаменувався виходом першої поетичної збірки Тодося Осьмачки «Круча». І хоч вона була зовсім невеличкою, всього з 10 поезій, та це не завадило критикам побачити в її авторові неабиякий талант. Ті десять віршів широко відкрили перед читачами поетову душу, повну болю й туги від споглядання навколишньої дійсності. Однак далеко не всі критики зустріли появу на літературному небосхилі України молодого поета схвальними оцінками. Багатьом не сподобалося його вперте небажання співати «в тон» із сучасниками, які славили «звільнений труд» і мріяли про світову революцію.

Наступними своїми збірками «Скитські вогні» (1925 р.) та «Клекіт» (1929 р.) Тодось Степанович все більше й більше поглиблював конфлікт між власною позицією й офіційним політичним курсом. Всі опоненти точно відчули його критичне ставлення до влади й більшовицького режиму, яке поет не надто і приховував. Збірка викликала однозначно негативну оцінку критиків. В умовах, коли сталінська машина репресій була вже запущена, це не віщувало нічого доброго. Нервової напруги завдавав постійний «пресинг» недоброзичливої критики. До цього додалися і трагічні обставини особистого життя: влітку 1928 року одне за одним померли батько й мати, а син не зміг навіть віддати їм останню шану, був у від'їзді. Все це привело до нервового захворювання, яке наклало відбиток на все подальше життя Тодося Осьмачки.

Коли в Україні почалися масові репресії, то хвороба, можливо, врятувала його від загибелі, хоч і не позбавила арештів та тюрем. Влада систематично переслідувала поета, кілька разів його заарештовували, допитували, близько 10 років він провів у будинку для божевільних. Потім – втеча в село, повне забуття й мовчання. То були роки голодомору, арештів, тотальної наруги над селянством. Очевидно, багато з тодішніх вражень увійшло до його повісті «План до двору», в якій оживають страхітливі картини голодомору. Саме тут, на селі, поет займався художніми перекладами, зокрема, творів Вільяма Шекспіра «Макбет» та «Генріх IV», адже знав кілька мов – англійську, французьку, німецьку, польську.

Бажання втекти з країни керувало його спробами перейти західний кордон, але його було піймано й етаповано до в'язниці. Від фізичного знищення поета врятувало лише те, що його вважали психічно хворим. Відтак помістили до лікарні в Києві, звідки Тодось Степанович вийшов тільки після захопленням міста німцями. У житті поета настав новий етап.

Зі Львовом, куди поїхав Тодось Осьмачка в 1942 році, пов'язаний вихід наступної, після 14-ти років вимушеного мовчання, збірки поезій «Сучасникам» (1943 р.), до якої було включено твори, написані протягом років протистояння з нелюдським режимом. Оптимізму в цих віршах, звичайно ж, не додалося, все частіше звучало слово «самота». Можливо, й несподівано звучить, але, здається, в окупованому фашистами Львові Тодось Степанович, після репресивних жахів 30-х, знайшов можливість бодай перевести дух і хоч ледь-ледь відчути в Україні Україну. Саме тут він уперше вдається до прози й пише в 1943 році повість «Старший боярин» Вона присв’ячена Черкащині, Смілянщині – місцям, уздовж і впоперек сходженим Теодосієм Осьмачкою.

Того ж року він залишив Україну й виїхав на Захід, жив у таборах для переміщених осіб. У цей час написав і видав багато своїх праць. В еміграції співпрацював із організацією письменників-емігрантів «Мистецький український рух» (МУР), а також об'єднанням українських письменників у вигнанні «Слово».

В 1947 році Тодось Степанович написав вже згадувану поему «Поет» – автобіографічний твір, який присвятив батькові. Водночас, це поема політична й історична. Чи не вперше в українській поезії з’явився твір, де тема України поставлена як тема космічна, твір, що підносить справді планетарні проблеми й загадки людського буття.

Потім письменник видає збірки поезії «Китиці часу» (1953 р.), «Із-під світу» (1954 р.). У цей час були написані «План до двору» (1951 р.) і «Ротонда душогубців» (1956 р.), де він описав трагедію українського народу в 30-ті роки – голодомор і репресії, та безліч оповідань, спогадів, статей, афоризмів, перекладів.

У своїх мандрівках по світу він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США, Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця й переїжджати від країни до країни. Мешкав у Франції, Югославії, Канаді.

6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування у психіатричну лікарню поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося. 7 вересня 1962 року, на 67 році життя, Тодось Осьмачка помер.

Усіх, кому цікава постать людини незвичайних талантів, великого правдолюба, запрошуємо завітати до читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, для ознайомлення із незрадливим сином свого народу й Батьківщини, воістину народним поетом — Теодосієм Степановичем Осьмачка. 

                                 Валентина Вітенко, зав. сектором МБА ТОУНБ

Новинки книжкових полиць

Варій, М. Й. Загальна психологія : підручник / М. Й. Варій ; Львівський держ. ун-т безпеки життєдіяльності. — 4-е вид., випр. і допов. — К. : Знання, 2014. — 1047 с. 

Подано всі головні аспекти загальної психології в обсязі, необхідному для підготовки фахових психологів і педагогів. Виклад навчального матеріалу має проблемно-дослідницький характер, що дає студентові змогу не лише розширити свої уявлення про психологічну науку, а й активізувати пізнавальну діяльність. Водночас у написанні підручника автор дотримувався власної психо­енергетичної концепції психіки та психічного і побудованої на її основі психоенергетичної ментально-соціодуховної концепції особистості.

Лисюк, Р. М. Цілющі деревні рослини : навч. посібник-довідник / Р. М. Лисюк. — К. : Знання, 2014. — 224 с. 

Авторами посібника-довідника зібрано та систематизовано дані щодо цілющих властивостей деревних рослин України (дерев, кущів та ліан) 79 родів, що застосовуються у науковій і народній медицині. Висвітлено морфологічні ознаки видів, подано діагностичні характеристики рослинної сировини, розглянуто її поширення, біолого-екологічні особливості, господарське значення, лікувальні властивості, використання в офіційній медицині та народній медицині.

Черняк, О. І. Інтелектуальний аналіз даних : підручник / О. І. Черняк, П. В. Захарченко ; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. — К. : Знання, 2014. — 599 с. — (Університетський підручник).

У підручнику висвітлено сутність, методи створення та практичного застосування технологій інтелектуального аналізу даних (Data Mining). Детально аналізуються концепції, технології, практичні підходи до побудови сховищ даних та OLAP-технології, нейрокомп’ютерні технології та нейронні мережі. Розкриваються основні поняття теорії асоціативних правил та побудови дерев рішень, еволюційної технології та генетичних алгоритмів, нечіткі методи інтелектуального аналізу даних. Кожен розділ підручника устаткований необхідними ілюстративними матеріалами і тестами. В останньому розділі наведено лабораторні роботи, виконання яких допоможе студентам здобути навички практичного застосування різноманітних технологій інтелектуального аналізу даних для значного класу задач з досвіду діяльності українських підприємств і організацій.

Гродзинський, М. Д. Ландшафтна екологія : підручник / М. Д. Гродзинський. — К. : Знання, 2014. — 550 с. — (Університетський підручник). 

У підручнику викладено теоретико-методологічні засади ландшафтної екології як науки, що вивчає ландшафт з позицій “суб’єкт-об’єктних” відносин. Приділено увагу основним проблемам сучасної ландшафтної екології: вивченню територіальної й вертикальної гетерогенності простору, масштабів прояву ландшафту, його холістичності, динамічності, стійкості, структуроформувальним відношенням між місцями ландшафту та типами його територіальних структур, ландшафтним межам, екотонам і градієнтам, класифікації та ординації ландшафту і його місць, питанням методології менеджменту та планування ландшафтів.

Туристичне країнознавство : навч. посібник / ред. проф. В. Ф. Семенов ; Одеський нац. економічний ун-т. — 2-е вид., допов. та випр. — Херсон : Грінь Д. С., 2013. — 392 с. -

У навчальному посібнику вміщується інформація про особливості розвитку суспільства, сучасний стан економіки, культури, туризму і рекреації в різних туристичних регіонах і окремих країнах Світу. Аналізується туристична привабливість регіонів і країн Світу, розглядаються туристичні ресурси найбільш привабливих країн, причинно-наслідкові особливості формування відомих туристичних дестинацій, тенденції розвитку туризму у світовому просторі.

Навчальний посібник умовно складається з двох частин: у першій — розглядаються основні теоретичні засади загального та туристичного країнознавства, предмет, об'єкт, основні поняття і категорії дисципліни, розкривається економічна, соціальна, культурна картина сучасного Світу, аналізується сутність процесів глобалізації і регіоналізації. У другій частині містяться характеристики країн світу, їхніх туристичних районів та найбільш привабливих туристичних об'єктів. Для закріплення навчального матеріалу після кожної теми наводяться контрольні запитання й тести. Посібник включає також довідковий матеріал (6 додатків). 

Швецова-Водка, Г. М. Загальна теорія документа і книги : навч. посібник / Г. М. Швецова-Водка. — К. : Знання, 2014. — 405 с. — (Вища освіта ХХІ століття). 

У посібнику розкриваються основні теоретичні питання загального документознавства — від визначення поняття «документ» до класифікації друкованих видань. Виклад навчального матеріалу відображає авторську концепцію, що ґрунтується на власних наукових дослідженнях і узгоджена з працями відомих вчених — фахівців у галузі документознавства і книгознавства. Зміст посібника відповідає програмі навчальної дисципліни «Документознавство».

Маєвська, Л. М. Етнопедагогіка : навч. посібник / Л. М. Маєвська ; Житомирський держ. ун-т ім. І. Франка. — Херсон : Олді - плюс, 2014. — 288 с. 

Навчальний посібник підготовлений для студентів вищих навчальних закладів. Він містить навчальну і робочу програми курсу «Етнопедагогіка», виклад змісту лекцій, інструктивно-методичні матеріали щодо виконання різних видів самостійної та індивідуальної роботи у підготовці до практичних занять, творчі професійно-орієнтовані завдання, словник основних термінів і понять з етнопедагогіки.

Кісельова, Л. Виправдання слова : статті про українську літературу : від Шевченка до сьогодення / Л. Кісельова. — К. : Києво-Могилянська академія, 2014. — 235 с. 

Слово постає у цій книжці як посередник між зовнішнім і внутрішнім світами, як особлива людська енергія, що втілюється у конкретних сутностях, визначаючи характер і духовне обличчя спільноти. Йдеться про онтологічну значущість та культурну актуальність слова, про формування національного «дискурсу ідентичності». Розглянуто також певні аспекти функціонування слова в літературному творі та фольклорному тексті, в історичному та міфологічному просторах. Чільну увагу приділено проблемі логодіцеї, що означає «виправдання Слова».

Чамата, Н. Лірика Тараса Шевченка : аналізи й інтерпретації / Н.  Чамата ; НАН України ; Ін-т л-ри ім. т. Шевченка. — К. : Києво-Могилянська академія, 2014. — 294 с.

Зібрані у книжці розвідки — результат комплексного дослідження низки ліричних творів Шевченка. Особливу увагу приділено питанням художньої організації поетичного тексту, передусім, на вищих структурних рівнях — проблемі, недостатньо розробленій у теорії літератури. Спробою з’ясувати деякі з аспектів означеної проблеми є вміщена першою у книжці стаття «Композиція ліричних творів Шевченка (сюжетно-тематичний рівень)». Наступні розвідки присвячено аналізу й інтерпретації окремих творів Шевченка, абсолютна більшість яких (39) належить до лірики малих форм (елегії, послання, пісні, ліричні віршові оповідання тощо). Велику ліричну форму Шевченкової поезії у книжці репрезентують поема «Кавказ» та цикл «В казематі».

Француженко-Вірний, М. Великі митрополити України / М.  Француженко-Вірний. — К. : Смолоскип, 2013. — 160 с. 

Це авторська подорож у минуле України, у часи великих митрополитів нашої Батьківщини, наснажена морально-духовними пошуками. Книжка стане в пригоді всім небайдужим, а особливо молоді, яка тільки розпочинає свій життєвий шлях.

  

Лисий, І. Я. Національно-культурна ідентичність філософії : сім наближень до теми / І. Я. Лисий. — К. : Києво-Могилянська академія, 2013. — 180 с. 

У монографії обговорюється гостра проблема національної ідентичності філософії, актуалізована сьогодні в атмосфері посилення уваги до національних вимірів культурних форм як у європейському, так і у вітчизняному мета-філософському дискурсі. Автор бачить у філософії теоретичну самосвідомість культури і в полемічній манері обстоює її національно-культурну ідентичність.

23 травня - День Героїв

Кожна держава має свої свята. Україна не виняток. Одне із них – День героїв. Свято сьогодні не офіційне, його не святкують на державному рівні. Однак багато українців його шанують, і там, де українська ідентичність має глибоке коріння, про нього пам’ятають і відзначають.

Історія свята починається з рішення Другого великого збору Організації українських націоналістів від 1941 року, згідно з яким щороку 23 травня має відзначатися День Героїв. Особливо популярним свято стало після 1992 року. Нині різні дійства, приурочені до Дня героїв, проводять 23 травня та протягом усього тижня, частіше у п’ятницю, суботу чи неділю.

Вибір дати пояснювався тим, що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі такі кращі сини України XX століття:

— з травня 1924 року – головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський;

— 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра:

— 23 травня 1938 року в Ротердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника Української військової організації (УВО) та Організації українських націоналістів (ОУН) полковника Євгена Коновальця.

Українські герої поставили свободу рідного народу понад свої особисті інтереси і присвятили власне життя служінню українській нації. Українські герої –  це вояки:

— руських дружин великого князя Святослава і короля Данила;

— козацьких полків Богдана Хмельницького, та Івана Мазепи;

— Житомирянина гетьмана Івана Виговського, який розбив 100 - тисячне Московське військо 1659 року під Конотопом;

— Української Галицької Армії Мирона Тарнавського;

— Січових стрільців Дмитра Вітовського;

— Армії Української Народної Республіки Симона Петлюри;

— Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця і Степана Бандери;

— Української Повстанської Армії Романа Шухевича та «УПА – Поліська Січ» нашого земляка житомирянина отамана Тараса Бульби-Боровця;

— членів визвольного руху шестидесятників.

Незважаючи на дуже важкий час для держави, не став винятком і 2014 рік. Молебні, покладання квітів, мітинги. Пантеон героїв поповнився  Небесною  сотнею. Президент України Петро Порошенко підписав указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Документом встановлене щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.

В рядах Небесної Сотні відійшли у вічність наші земляки: Назар Войтович, Устим Голоднюк, Олександр Капінос, Ігор Костенко,                            Василь Мойсей.

Ще не розійшовся Майдан, а вже розпочалася неоголошена війна з північним сусідом. 13 квітня 2014 року у Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинити терористів та сепаратистів. Мабуть, ще ніколи Українська держава не переживала таких важких часів. І кожен новий день примножує пантеон українських героїв, бо практично щодня гинуть люди, гинуть за реальну незалежність держави Україна.

За період від березня 2014 року до 24 квітня 2015 в АТО (російсько-українській війні) загинули:

— 51 військовик – уродженець Тернопільщини;

— 2 військовики, що проживали на Тернопільщині;

— 1 навчався у Тернополі;

— 2 військовослужбовці померли за інших обставин;

— 1 мешканець іншої області похований на місцевому цвинтарі в Тернополі.

І все ж таки Свято Героїв, це свято величі духу українських вояків –  борців за волю України, які загинули в боротьбі з ворогом і залишилися нескореними.

Для нас то є свято, тому, що на величі вчинків й величі духу плекають нових героїв, нових захисників української нації, захисників незалежної України.

                                                    

      Ольга Біляшевич,

      бібліотекар відділу читального залу