Шановні користувачі!

Шановні користувачі!

Цей блог створено відділом читального залу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Сподіваємося, що для відвідувачів мережі цей блог буде цікавим джерелом нової інформації про події та життя нашої бібліотеки, новинки в світі книг.

Людмила Рюміна, завідувачка відділу читального залу Тернопільської ОУНБ

субота, 23 квітня 2016 р.

Вечір-спогад «Ви смерть приборкати зуміли на тім останнім рубежі»




В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, о першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
Людей, які першими встали на захист мирного населення пізніше назвуть ліквідаторами наслідків аварії. А в ту трагічну ніч вони були просто пожежними, які першими прибули для гасіння пожежі на Чорнобильську атомну станцію. Їх було 28 чоловік, які вступили в боротьбу з вогняною стихією, взяли на себе жар полум'я і смертоносний подих реактора.
Начальники караулів Володимир Правик і Віктор Кібенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Володимир Тішура, Микола Титенок, загинули на початку, прийнявши смертельну дозу радіації, решта – трохи пізніше згасли у московській клініці.
Досі однозначної думки про те, що стало причиною катастрофи на атомній станції немає.
Одні стверджують, що причина в бракованому обладнанні і грубих помилках при будівництві АЕС.
Інші бачать причину вибуху в збої системи охолодження реактора.
Треті переконані, що винні у всьому експерименти по допустимому навантаженні, під час яких відбулося грубе порушення правил експлуатації.
Четверті впевнені, що якби над реактором знаходився захисний бетонний ковпак, побудовою якого знехтували, такого поширення радіації, що сталось в результаті вибуху, не було б.
Найімовірніше, ця жахлива подія сталась через сукупність усіх факторів.
Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться усередині. За офіційними даними, ця цифра досягає 95 % від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привести до дуже великих викидів.
Точне число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню.
30 років пройшло з тих пір, 30 років смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси, 30 років цвітом скорботи і суму зацвітають Чорнобильські сади.
Минають роки після аварії на Чорнобильській  АЕС,  та біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних  скорботним часом ядерного  апокаліпсиса.
21 квітня 2016 року в Тернопільській обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся вечір-спогад «Ви смерть приборкати зуміли на тім останнім рубежі», присвячений Дню пам’яті Чорнобильської трагедії.

Бицка Зиновій Йосипович — ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, командир роти дезактивації і пожежогасіння в/ч 6033на ЧАЕС, поділився спогадами про перебування в Чорнобильській зоні, роботу ліквідатора-пожежника на 3 та 4 реакторах у надкритичних умовах та із сумом згадував людей, що отримали дози опромінення і назавжди залишили в Чорнобильській зоні своє життя чи здоров’я.



Ящищак Роман Павлович — голова обласної організації профспілки працівників соціальної сфери України, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, згадував як будували дорогу Зелений Мис — Чорнобиль. У мирний час на це пішло би коло 6 місяців, а вони зробили за 60 діб, бо розуміли важливість справи. Також пан Роман розповів про те, як люди працювали у дуже важких умовах.

Чарторинський Володимир Юрійович — начальник військово-медичної служби УСБУ в Тернопільській області, полковник медичної служби в запасі, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, розповів про особливості роботи медичної та дозиметричної служб у Чорнобильській зоні. Згадував, що особливо його вразило на в’їзді у 30-ти кілометрову зону, що кожні 0,5 кілометра на дорогах були знаки із забороною виїзду на узбіччя дороги. Дороги постійно поливали, щоб не піднімалася радіоактивна пилюка, а машини й одяг ліквідаторів обробляли спец. розчином, щоб хоч частково нейтралізувати радіаційний пил. Також пан Володимир розповів про основні симптоми початкових проявів променевої хвороби та зауважив про надзвичайну важливість ознайомлення населення з основними засобами та способами захисту у аварійних умовах.