«Конституція — символ незалежності та єдності народу» (до Дня Конституції України)

 

День Конституції України — одне з найважливіших державних свят, яке щорічно відзначається 28 червня. Це свято має особливе значення для кожного громадянина, адже саме Конституція є основним законом держави, що визначає права й обов’язки людини та громадянина, закріплює основи державного устрою, гарантує суверенітет і цілісність країни.

28 червня 1996 року стало важливою віхою в історії незалежної України. Після тривалих дискусій, дебатів і безсонних ночей народні депутати ухвалили Конституцію України. Її прийняття відбулося в надзвичайно складних умовах, коли молодій державі потрібно було зміцнити правові засади свого існування та розвитку. Саме Конституція закріпила правові основи суверенітету, незалежності, демократичного ладу та територіальної цілісності України.

Історичне значення прийняття Конституції

Прийняття Конституції стало свідченням того, що український народ здатний творити своє майбутнє, будувати державу на засадах демократії, верховенства права, поваги до прав і свобод людини. Це був важливий крок на шляху до зміцнення української державності.

Основні положення Конституції України

Конституція проголосила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна та правова держава. У ній визначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Основний Закон гарантує права і свободи людини та громадянина, визначає принципи організації державної влади, засади місцевого самоврядування.

Особливу увагу приділено гарантіям прав людини, захисту свободи слова, віросповідання, рівності всіх громадян перед законом, поваги до гідності людини. Конституція окреслила напрями розвитку держави як правової, де діє принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Символічне значення свята

День Конституції — це не просто дата в календарі. Це день, коли кожен українець може замислитися над тим, наскільки важливим є дотримання закону, повага до прав інших людей, відповідальність за добробут суспільства й держави. Свято нагадує нам про необхідність берегти здобутки демократії, цінувати свободу та незалежність, захищати свою державу й права людини.

У сучасних умовах, коли Україна боронить свою територіальну цілісність і свободу від агресора, значення Конституції набуває ще більшої ваги. Адже саме Основний Закон визначає пріоритети державної політики, спрямованої на захист прав і свобод громадян, зміцнення демократії, побудову європейського майбутнього для України.

І сьогодні, як ніколи, ми розуміємо: Конституцію не просто читають – її відстоюють зброєю – на передовій. Словом – у кожному класі, де діти вчаться бути громадянами. Вірою – у серці кожного, хто вірить у вільну, правову, європейську Україну.

У час війни кожна стаття Основного Закону звучить особливо гостро. Право на життя. На свободу. На гідність. На мову. На Батьківщину. Це не абстрактні поняття – це наші втрати, наша боротьба, наші мрії.

Конституція – це наша обіцянка собі й нашим дітям: ми не відступимо. Ми збережемо те, за що воюємо. Ми побудуємо державу, де справедливість – не гасло, а норма.

З Днем Конституції, Україно!

Будь сильною і вільною!

 

"Життя, обірвані війною" (до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні)

Щороку 22 червня українці вшановують пам’ять мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни. Саме цього дня в 1941 році нацистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, і бойові дії охопили й територію України. Цей день став початком однієї з найтрагічніших сторінок в історії нашої держави.

Україна зазнала величезних втрат: мільйони загиблих, зруйновані міста і села, знищена інфраструктура, розірвані родини. День скорботи — це не лише спогад про минуле, але й усвідомлення ціни миру, яку наш народ заплатив тоді, і яку платить сьогодні.

За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло від 8 до 10 мільйонів українців. З них – приблизно 5 мільйонів цивільних осіб. Понад 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, і ще 10 мільйонів людей втратили свої домівки. Повністю або частково зруйновано понад 700 міст і селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл. Україна зазнала втрат у тій війні, які перевищили сумарні втрати Великої Британії, Канади, США і Франції.

Сьогодні, коли Україна знову потерпає від кривавої військової агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки.

Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, боронять наші кордони, нашу свободу, наш демократичний вибір. Ворог знову нищить наші міста й села, а українці знову – захищають свою землю. І ми вшановуємо всіх, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє – як у минулому, так і тепер. Тож 22 червня – це не лише про історію. Це про нас. Про нашу пам’ять, силу і незламність.

Ми низько схиляємо голови перед тими, хто загинув, захищаючи рідну землю. Вшановуємо пам’ять усіх невинних жертв війни. Пам’ятаємо. Шануємо. Сумуємо.

Щира вдячність тим, хто бореться за Україну сьогодні.

 

«Правда слова — правда життя» (до Дня журналіста)

Щороку 6 червня в Україні відзначається День журналіста — професійне свято тих, хто стоїть на передовій інформаційного фронту.

Це свято було встановлене Указом Президента України у 1994 році на честь прийняття Національної спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів саме 6 червня 1992 року.

Журналіст — це не просто професія. Це покликання. Це людина, яка першою дізнається про події та передає їх суспільству, часто ризикуючи власним життям. Особливо це стало очевидним під час війни — українські журналісти показали всьому світу, що слово може бути сильнішим за зброю.

У часи дезінформації й пропаганди, чесне слово журналіста стає щитом для правди. Репортажі з лінії фронту, розслідування, інтерв’ю, фоторепортажі — це все формує об’єктивну картину світу.

Україна має потужну традицію незалежної журналістики.

Багато українських журналістів стали воїнами інформаційного фронту під час повномасштабного вторгнення.

 У цей день вітають не тільки тележурналістів чи репортерів, а й редакторів, фотографів, операторів, ведучих, кореспондентів і всіх, хто причетний до створення ЗМІ.