Нельсон Мандела — людина-легенда

Нельсон Мандела був одним з найповажніших державних діячів світу, який очолив боротьбу, спрямовану на подолання режиму апартеїду у Південній Африці та встановлення багаторасової демократії. Незламна сила волі та надзвичайно насичене життя зробили його постаттю світового значення.

Після 27 років ув’язнення він вийшов на волю та став першим в історії ПАР чорношкірим президентом, зігравши провідну роль у встановленні миру в країні.

Народився Нельсон Мандела у 1918 року у невеличкому селищі Куну поблизу міста Мтата і отримав ім’я Холілала Далібунга. У Південній Африці Мандела також був відомий як Мадіба (одне з імен клану кокса, в якому народився майбутній лідер), а англійське ім’я Нельсон отримав від своєї шкільної вчительки.

Батько Мандели, який був радником королівської династії тембу, помер, коли хлопчику було дев’ять років, і його опікуном став регент династії Джонгінтаба.

У дев’ятнадцятирічному віці, у 1937 році, Мандела переїхав до Хілдтауна вчитися у місцевій загальноосвітній школі, яку відвідувало більшість членів королівської родини Тембу, і зацікавився боксом та бігом.

Мандела в 1941 році переїздить до Йоганнесбургу і влаштовується спочатку сторожем на шахті, пізніше молодшим клерком в юридичній конторі. Нельсон паралельно з роботою заочно закінчує Південно-Африканський університет, отримавши ступінь бакалавра гуманітарних наук. Після він вступив на юридичний факультет в Університет Вітватерсранда, де познайомився зі своїми майбутніми міністрами – Гаррі Шварцем і Джо Слово. Ще в студентські роки брав активну участь в зборах інтелектуалів Африканського національного конгресу і різноманітних мітингах. У 1948 році Мандела зайняв пост головного секретаря Національної партії африканерів, пізніше став президентом Молодіжної ліги в Африканському національному конгресі. Діяч організовує кампанію по непокорі владі і в 1955 році скликав Конгрес вільного народу. Так почалася його політична кар’єра.

1956 року Манделу разом із іншими 155 активістами заарештували за звинуваченням у державній зраді. Судовий процес тривав чотири роки, після чого з нього зняли всі обвинувачення.

У цей час у країні зростає спротив апартеїду, спрямований здебільшого проти низки нових законів, які запроваджували обов’язкову паспортизацію африканців та обмежували їхні можливості у пошуку житла та роботи.

1958 року Мандела побрався із Вінні Мадікієзою, яка пізніше зіграла активну роль у кампанії із визволення свого чоловіка з тюрми.

Коли 1960 року НАК проголосили поза законом, Мандела разом зі своїми прибічниками та лідерами організації був змушений піти у підпілля.

До поста президента ПАР йому належить пройти довгий шлях. Він був першим, хто створив юридичну контору, яка надає безкоштовні послуги для чорношкірих і склав список принципів суспільства Південно-Африканської республіки. «Хартія свободи», написана ним, стане головним документом в ході ненасильницької боротьби, спрямованої проти апартеідського режиму. Зрозумівши, що мирним шляхом нічого не домогтися, Нельсон створив радикальну організацію під назвою «Умконто ве сізве». Члени групи влаштовували вибухи військових і урядових об’єктів. За організацію страйків Нельсон Мандела восени 1962 був засуджений до позбавлення волі на 5 років. Незабаром йому висунули нові звинувачення, і вирок замінили на довічне ув’язнення. У в’язниці державний діяч перебував 27 років. Але саме за цей час він став світовою знаменитістю – в закордонній пресі публікувалися гасла «Свободу Нельсону Манделі». Темношкірий борець навіть примудрився закінчити заочно Лондонський університет, отримавши ступінь бакалавра юридичних наук.

Після виходу з в’язниці він почав боротьбу проти уряду. У грудні 1993 року Манделу і Фредеріка Віллема де Клерка нагородили Нобелевською премією миру. Завдяки його зусиллям в 1994 році перші в історії ПАР були проведені демократичні вибори. І Нельсон Мандела, набравши найбільшу кількість голосів, став першим темношкірим президентом ПАР. За президентський термін він домігся багато чого – безкоштовної освіти для дітей до 14 років, безкоштовного медичного обслуговування для вагітних жінок і дітей, збільшив дотації для сільських жителів, ввів закони про землю, про рівність при працевлаштуванні, про рівень кваліфікації працівників. Уряд Мандели провів масштабні роботи з електрифікації, телефонізації, будівництві поліклінік, житлових будинків і лікарень. У 1999 році Нельсон Мандела вийшов у відставку і зайнявся боротьбою з поширенням СНІДу. Він добувався відкритого висвітлення даної проблеми в ПАР, яка є і сьогодні лідером за кількістю смертей від цієї недуги. Життя Нельсона Мандели було наповнена не тільки державною діяльністю. Він написав ряд публікацій і автобіографії – «Я готовий до смерті», «Довга дорога до свободи», «Розмови з самим собою», «Боротьба – це моє життя».

Мандела також допоміг своїй країні вибороти право на проведення Чемпіонату світу з футболу 2010 року та відвідав церемонію закриття цього заходу.

Влітку 2013 року діяч потрапляє в лікарню, загострилася стара тюремна легенева хвороба. Тут він пробув до вересня. Його стан був стабільно критичним. У листопаді у Мандели значно погіршилося здоров’я і колишнього президента підключили до апарату штучного дихання. Незважаючи на зусилля лікарів, сталося неминуче: помер Нельсон Мандела 5 грудня 2013 року. Йому було 95 років.