Щороку 22 червня українці вшановують пам’ять мільйонів людей, які загинули під час Другої світової війни. Саме цього дня в 1941 році нацистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз, і бойові дії охопили й територію України. Цей день став початком однієї з найтрагічніших сторінок в історії нашої держави.
Україна зазнала величезних втрат: мільйони загиблих, зруйновані міста і села, знищена інфраструктура, розірвані родини. День скорботи — це не лише спогад про минуле, але й усвідомлення ціни миру, яку наш народ заплатив тоді, і яку платить сьогодні.
За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло від 8 до 10 мільйонів українців. З них – приблизно 5 мільйонів цивільних осіб. Понад 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, і ще 10 мільйонів людей втратили свої домівки. Повністю або частково зруйновано понад 700 міст і селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл. Україна зазнала втрат у тій війні, які перевищили сумарні втрати Великої Британії, Канади, США і Франції.
Сьогодні, коли Україна знову потерпає від кривавої військової агресії, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки.
Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, боронять наші кордони, нашу свободу, наш демократичний вибір. Ворог знову нищить наші міста й села, а українці знову – захищають свою землю. І ми вшановуємо всіх, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє – як у минулому, так і тепер. Тож 22 червня – це не лише про історію. Це про нас. Про нашу пам’ять, силу і незламність.
Ми низько схиляємо голови перед тими, хто загинув, захищаючи рідну землю. Вшановуємо пам’ять усіх невинних жертв війни. Пам’ятаємо. Шануємо. Сумуємо.
Щира вдячність тим, хто бореться за Україну сьогодні.
Немає коментарів:
Дописати коментар