Чому корисно знати історію УПА.

Кремль став заручником власної пропаганди про те, що українці не вміють воювати. У цензурованій ними історії України не було сторінок, які б попередили російських солдат, яке пекло чекає на них у разі вторгнення. Ми мали в своїй історії Українську повстанську армію. Тож дізнаймося більше про сторінки героїчної боротьби з цієї добірки книжок з фонду читального залу ТОУНБ.

        

94(477)

У45   

Поле битви - Україна. Від "володарів степу" до "кіборгів" : воєнна історія України від давнини до сьогодення / кол. авт.: Б. Черкас [та ін.] ; упоряд. К. Галушка ;  Ін-т історії України НАН України. — Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2017. — 352 с. — (Історія без цензури).

Найвагоміший історичний проект десятиліття! Мета книжок цієї серії — розказати про українське минуле, опираючись на факти, а не на вигадки чи ідеологічне замовлення. Для того щоб створювати майбутнє, потрібні не лише воля і хоробрість, не лише наполегливість та щоденна праця, але й знання про нашу історію. Без цензури.

           94(477)

Ф18  

Фактор свободи: Мазепа, Петлюра, Бандера / В. Бірчак, В. В'ятрович, О. Ісаюк [та ін.] ; Укр. ін-т нац. пам'яті, Центр досліджень визвольного руху. — Київ : [б. в.], 2021. — 36 с. : іл.

Ніхто не народжується бути героєм. Тим паче – ніхто не призначений стати символом. Це усвідомлений вибір шляху людьми, цілком звичайними за народженням. До того ж, не одноментний вибір. Його доводиться постійно повторювати у змінних обставинах. Плата за нього – життя.

Але стати символом – це не просто здійснити геройський вчинок всупереч страху померти. Це жити, перетворюючи своє існування на міф, який триватиме й після смерті. Це стати водночас об’єктом захоплення для своїх та ціллю для ненависті чужих. І при цьому залишатися людиною, а не кумиром чи страховиськом. Це жити не лише під мікроскопом, розуміючи, що кожен твій вчинок вивчають оточуючі, а й під телескопом – що це будуть робити і твої нащадки. Це принести у жертву не лише власне існування, відмовившись від звичайних людських втіх, але й спокійне життя близьких, тих, кого найбільше кохаєш. Це чекати смерті кожної миті, але встигати жити, творити, боротися.

В різний час, у різних обставинах цей вибір зробили троє українців – Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера. Їхні біографії різні, але всіх об’єднує ідея свободи, яку прагнули здобути для свого народу, та ворог, що стояв на шляху до її реалізації, – Російська імперія. У протистоянні з ним їхні імена стали символом для свого народу і тавром для його ворогів. Їх оспівували і проклинали.

Вони стали для імперії тим неврахованим фактором, який зруйнував її сценарій. Фактором свободи, який під їхнім іменем знову і знову проявлявся в нашому минулому та перетворював його саме на українську історію.

Цілі покоління їхніх послідовників називали мазепинцями, петлюрівцями, бандерівцями. З вуст прихильників і ворогів ці імена звучали однаково пристрасно: перші вкладали в них захоплення і гордість, а другі – страх і ненависть. Вони досі так звучать. Все найгірше для ворогів в українцях (свободолюбність, завзятість, незламність) досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.

А починалося все з рішення звичайної людини, її надзвичайної властивості повторювати це рішення знову і знову, всупереч обставинам, до кінця, до перемоги.

            

94(477)

Р88  

Русначенко, Анатолій. Нариси новітньої історії України. Кн. 3 / А. М. Русначенко. — Київ : Олег Філюк, 2017. — 627 с.

Твір Анатолія Русначенка є спробою дати власне цілісне бачення новітньої української історії. Монографія складається з нарисів у вигляді кількох книг. Погляд автора – україноцентричний, але він не оминає східно – і центрально-європейської перспективи. Для здійснення цієї мети дослідник послідовно використовує дві парадигми: тоталітаризму й імперії, що в тій чи іншій мірі притаманні і його попереднім викладам. В центрі уваги – український народ у його взаємовідносинах з сусідами в Україні і поза її межами. Автор вказує на витоки комунізму і більшовизму в Росії і спроби перенести їх на український грунт, які призвели до жахливих наслідків у вигляді російсько – українських війн, голодоморів, колективізацій і депортацій населення. Аналізується національна політика більшовиків в Україні у вигляді українізації, а потім шаленої совєтізації, зокрема, і через русифікацію, з погромом інтелігенції і національної культури до ІІ Світвої війни і після неї. Монографія вигідно вирізняється від інших таких узагальнень тим, що автор в своїй праці приділяє багато місця високій культурі, церкві, пише і про національні меншини, у книзі аналізується й соціальний, національний склад компартії в Україні. Стосовно першої, то автор прагне показати вплив імперської політики на культуру в Україні того часу. Охоплено найважливіші історичні події на всіх українських етнічних землях, зокрема події Світової війни, української революції середини століття, національно – визвольний рух в наступні десятиліття, економічну і соціальну політику.

94(477)

У45  

Україна. Пам'ять боротьби : збірка статей / упоряд.: Р. Гунда, А. Бережина. — Львів : Меморіал, 2021. — 560 с. — Видання присвячене 30-й річниці Незалежності України.

Герої не вмирають, вони йдуть у вічність, аби повернутися, нагадати про себе: іменем, свiтлинами, книгами, музеями, меморіалами… Збірка об'єднує матерiали й кольорові ілюстрації у розділах «Українська церква, «Збройна боротьба», «Культурний фронт» і «Старожитностi. Серед авторiв - Ліна Костенко, Андрiй Курков, екзарх Вселенського Патріархату архієпископ Тельмiсський Іов (Геча), Оксана Пахльовська, Тарас Чухліб, Лідія Орел. Яскраві ілюстрації Ганни Бездоганної, Максима Рiтуса, Анни Сенiк, Юрія Косiна, Валентина Кондратюка й Андрiя Бережини.